Напередодні парламентських виборів польські політики дедалі активніше використовують теми УПА, Волинської трагедії та українських біженців. Історичні суперечки перетворюються на інструмент боротьби за владу, а погіршення суспільного клімату вже відчувають українці, які живуть у Польщі.
Україна у виборчій кампанії
Конфлікт навколо УПА та Волинської трагедії дедалі більше переходить у площину внутрішньої польської політики. Опозиційна партія «Право і справедливість» використовує українське питання як один з інструментів повернення до влади після парламентських виборів.
Одним із головних учасників цієї кампанії став президент Кароль Навроцький, пов’язаний із політичним табором «Права і справедливості». За результатами липневого опитування IBRiS, нинішня коаліція Дональда Туска могла б отримати менше місць у Сеймі, ніж потенційний союз «Права і справедливості» з «Конфедерацією» та «Конфедерацією польської корони».
Нинішня ситуація нагадує президентські вибори 2015 року. Тоді Верховна Рада під час візиту президента Польщі Броніслава Коморовського ухвалила закон про визнання учасників УПА борцями за незалежність України.
Кандидат від «Права і справедливості» Анджей Дуда використав це рішення у своїй кампанії, нагадавши про Волинську трагедію.
Дуда назвав голосування Верховної Ради щодо УПА «плювком в обличчя Польщі».
Ця риторика допомогла йому змінити перебіг кампанії та перемогти. Тепер «Право і справедливість», імовірно, намагається повторити подібну стратегію.
Туск прагне знизити напруження і може використати можливі поступки Києва, зокрема у питанні ексгумації жертв Волинської трагедії. Водночас праві та ультраправі сили зацікавлені у тому, щоб історичний конфлікт не втрачав актуальності.
Боротьба за владу в Польщі
Представники «Права і справедливості» та «Конфедерації» регулярно закликають обмежити допомогу Україні, скасувати частину пільг для біженців і заблокувати вступ України до Європейського Союзу.
Метою президента Навроцького є усунення уряду Туска після наступних виборів. Одним із головних політичних інструментів для цього стала Україна.
Хоча партія Туска поки що лідирує в опитуваннях, вона не може самостійно сформувати парламентську більшість. Її партнери — «Третій шлях» і «Ліві» — балансують на межі проходження до Сейму.
Якщо союзники Туска не подолають виборчий бар’єр, він може втратити владу навіть за покращення результату власної партії. Одночасно частина виборців «Права і справедливості» переходить до радикальніших сил.
Розрив між «Правом і справедливістю» та ультраправими у боротьбі за друге місце скоротився приблизно до 4%. Разом ці сили могли б отримати більшість у Сеймі, якби вибори відбувалися зараз.
За даними IBRiS і United Surveys, майже 60% поляків не підтримують вступ України до ЄС. Приблизно стільки ж покладають відповідальність за кризу у двосторонніх відносинах на Володимира Зеленського.
Серед виборців «Права і справедливості» такої думки дотримуються до 88%, а серед прихильників «Конфедерації» — до 92%. Ще майже 34% респондентів заявили, що їхнє ставлення до українців погіршилося.
Зростання ультраправих сил
Експерти пов’язують посилення «Конфедерації» з тим, що вона першою почала активно використовувати невдоволення українською політикою. Правляча коаліція стала заручником ситуації: заклики до примирення з Києвом можуть коштувати їй підтримки виборців.
Зростання підтримки обох «Конфедерацій» відбулося завдяки ескалації напруження у польсько-українських відносинах.
Славомир Совінський, польський політолог
Туск змушений частково переймати гасла правих сил, щоб не втратити виборців. Експерти також не виключають формування після виборів коаліції «Права і справедливості» та «Конфедерації».
Додатковим чинником загострення стало економічне суперництво. Частина польського суспільства бачить в Україні конкурента на європейському ринку, а пільги для українських біженців дедалі частіше стають предметом політичних спекуляцій.
Сукупна підтримка ультраправих сил наближається до 25%. Це змушує інші партії посилювати риторику щодо України, щоб не віддати правим монополію на патріотичну тематику.
Загальне ставлення польського інформаційного простору до України стало помітно холоднішим, ніж у 2022–2023 роках.
Історичні суперечки з Києвом
У польському суспільстві накопичилося розчарування політикою Києва у сфері історичної пам’яті. Значна частина поляків продовжує підтримувати військову допомогу Україні, але не розуміє, чому українська влада вшановує УПА без урахування позиції Польщі.
Раніше польські еліти були готові відкладати історичні суперечки заради стратегічного союзу проти росії. Тепер вони вимагають взаємності та конкретних кроків з боку України.
Лукаш Адамський, заступник директора Центру діалогу імені Мєрошевського
Серед таких кроків називають проведення ексгумацій жертв Волинської трагедії. Польські політики також нагадують, що Варшава має важелі впливу на Київ, зокрема роль транзитного та логістичного центру і право вето під час переговорів про вступ України до ЄС.
Політолог Антоній Дудек вважає, що до виборів прагматичного діалогу між Варшавою та Києвом очікувати не варто. Для уряду Туска збереження коаліції наразі важливіше за зовнішньополітичні відносини.
Становище українців у Польщі
Антиукраїнська риторика дедалі частіше переходить із соціальних мереж у повсякденне життя. Польські правозахисники повідомляють про побутові конфлікти на національному ґрунті, образи, дискримінацію та випадки звільнення працівників з українськими прізвищами.
Українці розповідають, що чують фразу «spierdalaj do Ukrainy», яку можна перекласти як «забирайся до України». Також з’являються повідомлення про агресію у громадському транспорті, магазинах і житлових районах.
У трамваї п’яний чоловік почав голосно ображати українців. Після цього я серйозно замислилася над тим, щоб залишити Польщу.
Українка, яка живе у Польщі
Окремою проблемою стає цькування українських дітей. Родини повідомляють, що польські діти проганяють їх із майданчиків або демонструють зневажливе ставлення.
Хлопчик років семи показував пальцем на мого сина і проганяв його. Страшно, що діти вже ростуть із ненавистю до українців.
Українка Юлія
Польська поліція поки що реагує на випадки нападів і ксенофобії. Однак подальше погіршення відносин між країнами та використання історичних конфліктів у виборчій кампанії можуть призвести до збільшення кількості проявів агресії.