Орієнтовний час прочитання: 9–11 хвилин
У Франції затримали громадянина України, якого українське слідство пов’язує з незаконною донецькою тюрмою «Ізоляція». Його підозрюють у причетності до катувань і воєнних злочинів, однак сам чоловік заперечує обвинувачення та стверджує, що був не співробітником, а в’язнем цього місця.
Що відомо про затримання у Франції
У Франції затримали чоловіка, якого українські правоохоронці пов’язують із діяльністю незаконної тюрми «Ізоляція» в окупованому Донецьку. Про це заявив Генеральний прокурор Руслан Кравченко.
За його словами, йдеться про громадянина України, який у 2017–2019 роках, за версією слідства, був одним зі співробітників так званого «МГБ ДНР» та працював у донецькій тюрмі «Ізоляція».
Україна підозрює його у катуваннях, жорстокому поводженні з ув’язненими та воєнних злочинах. Наразі чоловіка затримала французька антитерористична прокуратура, а українська сторона готує процедуру його екстрадиції.
За даними українського слідства, затриманий міг бути причетний до катувань людей у незаконній донецькій тюрмі «Ізоляція».
За повідомленнями ЗМІ, йдеться про Євгена Бражникова. Водночас офіційно українська сторона у первинних повідомленнях не завжди називала повне ім’я підозрюваного.
Чому згадують тюрму «Ізоляція»
«Ізоляція» стала одним із найстрашніших символів російської окупації Донбасу. До війни це був артпростір у Донецьку, однак після захоплення міста бойовиками об’єкт перетворили на місце незаконного утримання людей.
Там тримали проукраїнськи налаштованих громадян, військових, журналістів, волонтерів та цивільних, яких окупаційні структури вважали небезпечними для себе.
Колишні в’язні неодноразово розповідали про катування, побиття, психологічний тиск, приниження та спроби вибити зізнання. Саме тому будь-які справи, пов’язані з «Ізоляцією», мають для України особливе значення.
Для багатьох постраждалих це не просто кримінальне провадження, а можливість домогтися справедливості після років мовчання, страху та безкарності.
Що кажуть про Євгена Бражникова
Історія Євгена Бражникова має багато суперечливих деталей. Він заявляє, що був в «Ізоляції» не співробітником, а ув’язненим. За його словами, адміністрація тюрми нібито катувала і його самого.
У 2016 році Бражникова затримали в так званій «ДНР» за обвинуваченням в організації замаху на тодішнього ватажка угруповання Олександра Захарченка. У 2019 році його разом з іншими утримуваними передали Україні в межах обміну.
Однак після обміну навколо нього виник гучний скандал. Колишній в’язень «Ізоляції» Станіслав Асєєв заявив, посилаючись на свідчення очевидців, що Бражников нібито сам брав участь у катуваннях інших ув’язнених і за це отримував привілеї від адміністрації.
Після цього СБУ відкрила кримінальне провадження. Згодом Бражников виїхав до Франції, де подав прохання про надання притулку.
Бражников заперечує всі обвинувачення та стверджує, що конфлікти з іншими ув’язненими були особистими й не були пов’язані з виконанням будь-яких завдань адміністрації.
Саме ця суперечність і робить справу особливо резонансною. З одного боку — свідчення потерпілих і позиція українського слідства. З іншого — заперечення самого підозрюваного, який називає себе жертвою, а не виконавцем злочинів.
Чому справа може стати важливою для України
Затримання у Франції може стати важливим прецедентом для України у справах щодо воєнних злочинів, скоєних на окупованих територіях. Особливо якщо французькі судові органи погодяться на екстрадицію підозрюваного.
Для українського слідства це шанс отримати людину, яку можна допитати, перевірити свідчення потерпілих, зіставити покази та передати справу до суду.
Такі провадження є складними, бо часто йдеться про події багаторічної давності, окуповану територію, свідків, які пройшли через катування, та підозрюваних, які можуть перебувати за кордоном.
Водночас саме такі справи формують доказову базу проти системи репресій, створеної російськими окупаційними структурами на Донбасі.
Для колишніх в’язнів «Ізоляції» затримання ймовірного причетного до катувань — це не лише новина з кримінальної хроніки. Це сигнал, що навіть через роки люди, яких підозрюють у злочинах, можуть бути знайдені в Європі та поставати перед правосуддям.