Військовий медик Сергій Бездітний із позивним «Айболіт» пройшов шлях від сільського ветеринара до евакуації поранених на найгарячіших напрямках фронту. Після важкого поранення та втрати обох ніг він не втратив сили духу й сьогодні надихає інших ветеранів власним прикладом.
Від ветеринара до медика 425 ОШП «Скеля»
Сергій Бездітний родом із села Кошаринці на Вінниччині. До війни він працював ветеринаром, займався господарством та разом із дружиною виховував двох дітей. Після початку служби у ЗСУ його життєвий шлях кардинально змінився.
У 2024 році чоловік вступив до лав української армії. Після проходження підготовки його направили до 425 ОШП «Скеля», де з урахуванням цивільного досвіду він став частиною евакуаційної групи.
Командування довірило Сергію евакуаційний автомобіль та відповідальну місію — вивозити поранених бійців із найнебезпечніших ділянок фронту.
Евакуація поранених на фронті
За час служби «Айболіт» працював на Донеччині, Харківщині та Сумщині. Його маршрути проходили через Покровський і Курахівський напрямки, де щодня доводилося рятувати життя військових.
За словами медика, важливо було не лише надати першу допомогу, а й підтримати поранених морально. Часто саме віра в те, що допомога вже поруч, допомагала бійцям триматися до госпіталю.
Найболючішими спогадами для Сергія залишаються ті випадки, коли врятувати людину не вдавалося попри всі зусилля. Саме ці історії назавжди залишаються в пам’яті військових медиків.
Поранення, яке змінило життя
23 липня 2025 року під час чергової евакуації автомобіль групи атакував російський безпілотник «Ланцет». Вибух стався поруч із Сергієм та призвів до миттєвої ампутації обох ніг.
Попри важкість поранення, чоловік зберіг самовладання та продовжував діяти холоднокровно навіть дорогою до госпіталю.
«Я був спокійний. Перемотував руку, бо кровила. Кожному пораненому хлопцю я казав: все буде добре, станеш на протези. Тепер повторювати це собі не було сенсу. Головне — я живий і дітей ще побачу», — каже чоловік.
Додатковим випробуванням для нього стала доля молодшого брата Олександра, який зник безвісти під час бойових дій на Курському напрямку. Попри важкі думки, Сергій продовжує вірити, що брат живий.
Реабілітація та нова мотивація
З осені 2025 року Сергій проходить реабілітацію на Львівщині. Щоденні тренування допомагають йому освоювати протези та повертатися до активного життя. Особливе місце в його відновленні займають прогулянки на природі та спілкування з іншими ветеранами.
Саме під час реабілітації він почав вести власний TikTok, де показує реальний процес відновлення після важкого поранення та мотивує інших військових не втрачати віру в себе.
«Я реаліст: ноги більше не виростуть, хоч скільки плач. Але не падайте духом! Не опускайте руки! Ми живі — і після війни ще створимо класні робочі місця, збиратимемося разом і будемо сміятися з усього цього», — наголошує Сергій Бездітний.
Історія «Айболіта» — це приклад незламності, сили характеру та віри в майбутнє. Навіть після втрати обох ніг він продовжує боротися, надихаючи своїм прикладом побратимів, ветеранів та цивільних українців.