9 листопада волонтер Сергій Стерненко опублікував зображення обшуків у справі про можливе завищення вартості металу для захисту енергооб'єктів Київщини. На фото відображено квартиру з критим басейном та офіс, оздоблений позолотою, де висять портрети власника в золотій рамі та тераріум із живим крокодилом.
За даними журналістів, ці приміщення належать родичам бізнесмена, залученого до постачання металу підрядникам. У цій справі фігурує 25 контрактів на 1,89 мільярда гривень, укладених для захисту підстанцій від російських атак.
Крокодил ілюструє довгий список екстравагантних знахідок української корупції, що розпочався ще у 2014 році, коли знаменитим символом епохи став золотий батон Януковича. Наступними були портрети прокурора Пшонки в образах полководців, долари судді Чауса у скляних банках, рекордні $6 мільйонів хабаря у валізах у справі Злочевського, а також "золотий" вагон-ресторан Медведчука. Міф про золотий унітаз втілився у 2025 році, коли НАБУ провело обшук у квартирі Тимура Міндіча.
Проаналізувавши 49 резонансних справ 2014–2026 років, журналісти виявили, що найчастіше у фігурантів знаходять готівку, яка трапляється в 37 справах. Митники ховають долари в багажниках, судді зберігають їх у кабінетах і слоїках з-під соку, а посадовці навіть можуть викидати сумки з грошима у вікно під час обшуків. Другим найпоширенішим видом знахідок є автомобілі (17 справ), а на третьому місці - нерухомість та "палацові" інтер'єри (10 справ).
Естетика корупційних знахідок у фігурантів була досить різноманітною - хтось віддає перевагу золотим злиткам і діамантам, хтось колекціонує розкішні автомобілі, а хтось облаштовує помешкання так, ніби чекає королівську делегацію.
Проте, якщо переглянути статистичні дані, стає видно, що елементи розкоші не так різноманітні. Протягом 12 років набори знахідок в корупційних справах зазнали суттєвих змін. Хоча готівка залишається незмінним супутником обшуків, автомобілі у останні роки почали з'являтися значно частіше. Після 2022 року вони фігурують майже в кожній другій справі, тоді як перед масовим вторгненням їх було менше.
Втім, накопичення мільйонів – це лише половина справи. Їх потрібно десь зберігати, і тут фантазія фігурантів корупційних розслідувань проявляється так само винахідливо, як і схеми отримання грошей.
Гроші можна порахувати, автомобілі – оцінити, а нерухомість – виміряти квадратними метрами. Проте є знахідки, чия цінність для історії української корупції визначається не лише вартістю, а й абсурдністю.

