Володимир В’ятрович заявив, що Україна має самостійно визначати власний пантеон героїв, а нинішнє загострення історичних дискусій у Польщі може становити ризики для українців, які там перебувають.
Пантеон як внутрішнє рішення України
Володимир В’ятрович вважає, що створення Національного пантеону має бути виключно внутрішнім питанням України. За його словами, жоден відомий національний пантеон у Європі не формувався як предмет міжнародного погодження.
«Ні Краківський Вавель, ні Пантеон у Римі, ні в Лісабоні, ні деінде не були предметом міжнародних дискусій. Це виключно внутрішнє національне питання».
В’ятрович пояснив, що закон про Національний пантеон не містить готового списку постатей. Він лише визначає критерії для тих, кого можуть перепоховати або символічно вшанувати. Остаточний перелік має формуватися через комісію, громадські дискусії та рішення Верховної Ради.
За його словами, у Пантеоні йтиметься не про сотні людей, а про кілька десятків ключових діячів української історії. Частина поховань може бути символічною, адже місця поховання багатьох українських постатей невідомі.
Чому загострилася польська реакція
В’ятрович пов’язує нинішню хвилю критики з польською внутрішньою політикою. На його думку, українська тема стала інструментом для політичної мобілізації, зокрема серед правих середовищ у Польщі.
«Джина ненависті дуже легко випустити, але заштовхати назад буде важко».
Історик вважає, що поступки з українського боку не зупиняють ескалацію, а лише створюють нові вимоги. Він наголосив, що Україна має будувати відносини з Польщею як рівний партнер.
Окремо В’ятрович згадав Кароля Навроцького, який раніше очолював Гданську філію польського Інституту національної пам’яті, а нині став президентом Польщі. За словами В’ятровича, антиукраїнська хвиля у польській політиці має коріння щонайменше з 2013 року, а частково — з 2003-го.
Волинь, УПА та історичні суперечки
В’ятрович заявив, що формула примирення «пробачаю і прошу пробачення», застосована у 2003 році за часів Леоніда Кучми та Александра Кваснєвського, була достатньою політичною рамкою для польсько-українського діалогу.
За його словами, після цього тему мали б обговорювати історики, а не політики. Втім, у Польщі дискусія поступово перейшла в політичну площину, а після 2016 року — фактично була закрита для альтернативних підходів.
«Політики зробили все, що треба – після цього не лізьте в цю тему, нехай історики дискутують».
В’ятрович також наголосив, що польсько-український конфлікт часів Другої світової війни не можна зводити до односторонньої схеми, де одна сторона є лише жертвою, а інша — лише винуватцем. Він визнав наявність воєнних злочинів проти цивільних з обох боків.
Окремо він згадав операцію «Вісла», яку назвав етнічною чисткою та комуністичним злочином. На його думку, саме ця тема могла б стати спільною точкою засудження для українців і поляків.
Кого В’ятрович бачить у Пантеоні
В’ятрович вважає, що в Національному пантеоні мають бути представлені постаті різних історичних епох — від Русі до сучасної війни за незалежність.
Серед можливих постатей він назвав Степана Бандеру, Романа Шухевича, Василя Кука, Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Симона Петлюру, Пилипа Орлика, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та князів Русі.
«Зараз маємо можливість самі написати свою історію, тому що маємо можливість виграти у війні».
За словами В’ятровича, Роман Шухевич відповідає критеріям Пантеону, але через відсутність могили може бути вшанований кенотафом. Василь Кук, як він зазначив, заповів перепоховати себе у Києві після створення Пантеону.
Історик також наголосив, що Пантеон може виконати примирювальну функцію — об’єднати постаті, які за життя конфліктували, але боролися за українську державність.
Ризики для українців у Польщі
В’ятрович попередив, що радикалізація історичної теми у польському суспільстві може мати небезпечні наслідки для українців, які живуть у Польщі.
«У найгіршому разі – в погроми українців. Їх багато, їх легко помітити, вони там беззахисні, якщо їх не буде захищати польська держава».
Він порівняв нинішню фіксацію на темі Волині-43 з небезпечною політизацією історичної пам’яті. За його словами, коли історія перетворюється на квазірелігію, простір для дискусії зникає.
В’ятрович також відкинув ідею, що Україна може тимчасово відмовитися від власних історичних героїв заради євроінтеграції.
«Ні Бандера, ні Шухевич не закличуть українців пожертвувати пам'яттю про себе заради європейської інтеграції. А сучасні захисники України не дозволять пожертвувати пам'яттю про Бандеру і Шухевича».