Росія теоретично може використати норму Статуту ООН для обґрунтування ударів по німецьких підприємствах, які виробляють далекобійні безпілотники для України. Про це пише депутат Європарламенту від партії «Союз Сари Вагенкнехт», у минулому — німецький дипломат Міхаель фон дер Шуленбург.
Йдеться про так зване застереження про «ворожі держави» у статтях 53, 77 і 107 Статуту ООН. Після Другої світової війни воно дозволяло колишнім країнам-союзникам (вони ж — постійні члени Ради Безпеки ООН) вживати воєнних дій проти колишніх країн «Осі» — Німеччини та Японії, без санкції Ради Безпеки ООН для запобігання новій агресії з їхнього боку.
Офіційний Берлін вважає цю норму застарілою і посилається на резолюцію Генасамблеї ООН 1995 року, а також на договір «два плюс чотири» (міжнародну угоду 1990 року «про остаточне врегулювання щодо Німеччини»), які поняття «ворожої держави» дезавуювали. Однак Шуленбург зазначає, що застереження формально так і не було виключене зі Статуту ООН, а резолюція Генасамблеї не має обов'язкової юридичної сили.
«Однозначної відповіді на це питання, ймовірно, не існує», — пише він про можливість застосування цієї норми сьогодні.
На його думку, Москва може заявити, що Німеччина порушила дух договору «два плюс чотири» через участь в операції НАТО проти Югославії, розміщення німецьких військ у Литві, створення структур НАТО на території колишньої НДР і військову підтримку України.
Шуленбург допускає, що Росія може спробувати використати цю норму «для обґрунтування військових операцій проти німецьких підприємств, які виробляють безпілотники великої дальності, що постачаються в Україну», заявивши, що Німеччина фактично стала учасником конфронтації.
«Застосування застереження про «ворожі держави» або навіть загроза такого кроку змусить Німеччину зіткнутися з привидами минулого. Залишається гадати, чи зможе Німеччина розраховувати на міжнародну підтримку за такого сценарію», — пише депутат Європарламенту.
Він вважає, що Берліну не слід просто відкидати таку можливість, а необхідно шукати шляхи до деескалації та відновлення діалогу з Москвою.
Зазначимо, що теоретично цю ж статтю може використати і Китай для удару по Японії, з якою в нього останнім часом дедалі більш напружені відносини.
Але чи вирішить Пекін або Москва використати цю норму Статуту ООН для атаки на Японію та Німеччину відповідно, більшою мірою залежить від того, наскільки будуть готові захищати німців і японців за такого сценарію американці та від того, наскільки критично для себе КНР і РФ сприйматимуть шкоду від дій Токіо та Берліна. У разі ескалації напруженості в Москві та Пекіні можуть згадати і про описаний вище пункт Статуту ООН. Як мінімум для того, щоб показати, що ситуація, в їхньому уявленні, стає вкрай вибухонебезпечною.