Попри відсутність офіційних дипломатичних і військових контактів, Україна та Тайвань поглиблюють взаємодію через волонтерів, бізнес і оборонні компанії. Ключовим елементом цього зближення стає український бойовий досвід у сфері безпілотників, який на Тайвані розглядають як практичну основу для підготовки до можливої агресії китаю.
Неформальний міст між Києвом і Тайбеєм
Офіційних дипломатичних чи військових відносин між Україною і Тайванем немає, однак контакти між сторонами помітно посилюються. Цей простір заповнюють волонтери, підприємці та представники оборонної індустрії, які вибудовують практичну взаємодію поза формальними рамками.
Таку співпрацю підживлює спільне відчуття загрози з боку сильніших сусідів. Саме тому обидві сторони зосереджуються на обміні знаннями, технологіями та рішеннями, перевіреними на війні.
Серед учасників цієї мережі — тайванець Лі, який до повномасштабної війни працював кур’єром, а нині воює у складі української армії. Він вважає, що досвід, здобутий на фронті, згодом може бути потрібен і його батьківщині.
«Війна з китаєм колись станеться, і тоді мій досвід стане в пригоді», — сказав Лі під час відпустки з фронту.
Український фронтовий досвід як модель для Тайваню
На Тайвані дедалі уважніше вивчають українське застосування безпілотників — повітряних, морських і наземних. Лі переконаний, що саме цей досвід може стати одним із ключових елементів підготовки острова до потенційного конфлікту.
За його словами, військові на Тайвані цікавляться базовими, але критично важливими питаннями: як придушувати дрони, як уникати удару, як діяти в умовах переслідування з повітря. Водночас реальність фронту показує інше: якщо ударний безпілотник уже захопив ціль, шансів урятуватися майже немає.
«Ці запитання — як дитячі, наче питати, як їсти», — зазначив Лі.
Критика на адресу тайванської армії також лунає з боку експертів і колишніх посадовців. Вони вважають, що військо надто повільно адаптує сучасні підходи, зокрема принципи асиметричної війни, які Україна активно використовує проти російських військ.
Дрони, компоненти і виробництво: співпраця вже працює в обидва боки
Контакти між Україною і Тайванем поширюються не лише на військові знання, а й на виробництво та логістику. Для частини українських компаній Тайвань став важливим каналом доступу до китайських комплектувальних після скорочення прямих поставок з китаю.
Йдеться передусім про двигуни, акумулятори та інші компоненти для безпілотників. Частина продукції надходить до України через країни Східної Європи, зокрема Чехію та Польщу, а частина — через благодійні ініціативи для потреб армії.
Тайванські компанії також відправляють свої безпілотні рішення в Україну для тестування. Паралельно міжнародні оборонні корпорації залучають українських інженерів до створення систем, адаптованих під оборонні потреби Тайваню.
Окремий напрям — морські дрони. Українські розробники вважають, що досвід Чорного моря може бути корисним для захисту Тайванської протоки, де потрібні як надводні, так і підводні безпілотні системи далекої дії.
За даними представників галузі, в Тайвані вже тестують безпілотники, створені на основі українських технологій. Крім того, один із виробничих майданчиків, де виготовляють дрони за українськими рішеннями, за словами співрозмовників з оборонного сектора, розташований саме там.
Водночас Київ прагне не просто передавати готові вироби, а будувати довгі технологічні зв’язки. Йдеться про модель, у якій разом із технікою надаються оновлення програмного забезпечення, сервісна підтримка і супровід операторів з України.