В’ячеслав Аброськін, який познайомився з Олександром Сирським під час важких боїв за Дебальцеве у 2015 році, закликав не перетворювати оцінку роботи військового командування на політичне шоу. За його словами, головнокомандувач не шукає популярності, рідко з’являється у медіа та вже дванадцять років практично безперервно живе війною.
Знайомство під час майже безнадійної ситуації
В’ячеслав Аброськін розповів, що знає Олександра Станіславовича Сирського з 2015 року. Вони познайомилися під час тяжких боїв за Дебальцеве, коли ситуація для українського угруповання стала критичною.
За спогадами автора допису, генерал Сергій Попко направив Сирського до району бойових дій, щоб рятувати вже майже безнадійне становище. Йшлося не лише про збереження всього угруповання, а й про порятунок бригади, якою тоді командував ще полковник Шептала.
«З Олександром Станіславовичем Сирським я познайомився під час тяжких боїв за Дебальцеве у 2015 році, коли генерал Попко направив його туди рятувати вже майже безнадійну ситуацію».
Аброськін наголосив, що Сирський безперервно воює з 2014 року. Саме цей тривалий особистий досвід війни, на його думку, суттєво відрізняє головнокомандувача від його попередника.
Командир, який може спуститися до рівня взводу
Автор зауважив, що з кожним роком війни Сирський ставав жорсткішим, як і багато інших людей, які постійно перебувають усередині воєнних подій. Він здатний особисто вникати у деталі, спускатися до рівня командира взводу та контролювати виконання завдань на найнижчих ланках.
Такий стиль управління подобається не всім. Одні військові вважають особистий контроль перевагою, інші сприймають його як надмірне втручання. Проте Аброськін переконаний: Сирському не потрібні загальне визнання, суспільна любов чи постійне схвалення. Він просто виконує важку роботу.
«Він не політик і, як на мене, ніколи не прагнув ним бути. Так, він може бути грубим і жорстким. Але називати його “м’ясником”, як це роблять окремі люди, я б не став».
Аброськін поставив риторичне запитання: якою може залишитися людина, яка вже дванадцять років безперервно живе війною? На його думку, після такого досвіду майже неможливо залишатися «ангелом» або відповідати очікуванням людей, які оцінюють генералів насамперед за публічним образом.
Без щоденних фото, прапорів і політичних амбіцій
Сирський, як зазначив автор, навряд чи витрачатиме багато часу на підписування прапорів і футболок. Від нього також не варто чекати регулярних фотографій із дружиною, адже через службу подружжя, ймовірно, нечасто має можливість бачитися.
Не буде й щоденного потоку дописів у Facebook, Instagram, TikTok або Twitter, характерного для його попередника. Навіть отримати від Сирського велике інтерв’ю непросто, оскільки він не будує власний образ навколо постійної медійної присутності.
Аброськін також не вважає, що після війни головнокомандувач намагатиметься отримати дипломатичну посаду. Найімовірніше, після завершення служби він, подібно до генерала Віктора Муженка, аналізуватиме військову обстановку, оцінюватиме події та продовжуватиме переживати за стан української армії.
Кадрові питання потрібно ставити президенту
Автор закликав не ображати військових, які захищають Україну. Якщо суспільство має претензії до кадрових рішень, ці запитання, за його словами, потрібно адресувати Президенту України.
Саме президент відповідно до Конституції ухвалює рішення про призначення та звільнення головнокомандувача Збройних сил України, а також вносить до Верховної Ради кандидатуру міністра оборони.
«Не потрібно ображати військових, які захищають нашу країну. Якщо у вас є претензії до кадрових рішень, ставте запитання Президенту України. А військовим генералам дайте можливість робити свою справу».
Головна думка Аброськіна полягає в тому, що професійного військового не варто оцінювати за кількістю публікацій, фотографій чи політичних заяв. Сирський, якого він знає з часів Дебальцевого, не прагне бути політиком і не намагається сподобатися всім. Його завдання — командувати армією в умовах війни, що триває вже понад десятиліття.