Війна перейшла у фазу тотального знищення тилової інфраструктури, де логістичні вузли та великі бази зберігання стають головними мішенями для далекобійної зброї. Відомий військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко детально проаналізував критичну ситуацію навколо захисту стратегічних об'єктів як в Україні, так і в РФ. Фахівець назвав єдині ефективні методи порятунку військових резервів в умовах безперервних ударів.
Уразливість радянської спадщини та масштабні пожежі на мегаскладах
Сучасна інтенсивність бойових дій продемонструвала повну неспроможність старих підходів до зберігання військового майна. Величезні арсенали, побудовані ще за радянських часів, створювалися без урахування появи високоточних ракет та масованих атак безпілотників. Коли детонація одного снаряда призводить до ланцюгової реакції та знищення тисяч тонн дефіцитного озброєння, стає очевидним, що концентрувати всі ресурси в одній точці є смертельною помилкою.
Як зазначає інформаційний аналітичний портал Vladaad, російська сторона вже зіткнулася з колосальними втратами через нехтування елементарними правилами безпеки. Прикладом цього стали успішні атаки на великі склади Головного ракетно-артилерійського управління в Тверській області, де вогняний шторм знищив величезні запаси боєприпасів, які зберігалися просто неба або у ненадійних ангарах.
Два стратегічні шляхи порятунку інфраструктури: підземні бункери проти радикального розсередження
Для захисту стратегічних центрів існує лише два реальних військово-інженерних рішення. Перший варіант передбачає глибоке закопування об'єктів під землю та створення потужних залізобетонних бункерів. Такий підхід здатний захистити навіть від прямих влучань важких крилатих ракет, проте будівництво подібних споруд вимагає колосальних фінансових витрат та величезної кількості часу, якого у стані активної війни просто немає.
Другим, набагато реалістичнішим та ефективнішим методом є повне роздроблення великих баз на десятки дрібних сховків. Якщо замість одного гігантського логістичного хабу створити розгалужену мережу невеликих замаскованих складів, ворог втратить можливість знищити значну частину резервів одним ударом. Це суттєво ускладнює роботу ворожої розвідки та робить використання дорогих ракет економічно недоцільним для противника.
«Для мене важливо залишатися собою та не боятися змінюватися», — неодноразово наголошувала артистка в інтерв’ю та спілкуванні з шанувальниками.
Економічна пастка та логістичний глухий кут сучасного протиповітряного захисту
Спроба прикрити кожен важливий тиловий об'єкт системами протиповітряної та протиракетної оборони є завідомо програшною стратегією. Жодна країна у світі не володіє такою кількістю зенітно-ракетних комплексів типу Patriot, SAMP/T або С-400, щоб забезпечити стовідсотковий захист усіх цивільних та військових складів одночасно. Ба більше, вартість протиракет часто перевищує ціну самих безпілотників чи складських приміщень, які вони захищають.
Ігор Романенко наголошує, що роздроблення логістики неминуче створює додаткові труднощі для армійського постачання, оскільки розвозити боєприпаси та провізію з десятків різних точок набагато складніше, ніж з одного великого центру. Проте в умовах, коли ворожі ракети здатні пробивати звичайні бетонні перекриття, такий крок залишається єдиним шансом зберегти боєздатність військ та виграти війну на виснаження ресурсів.