Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив про відставку після посилення тиску всередині Лейбористської партії. Новий політичний шторм у Лондоні знову порушує питання, як внутрішні проблеми Британії, Франції та Німеччини можуть вплинути на підтримку України.
Стармер оголосив про відставку
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив, що залишає посаду. Він має виконувати обов’язки глави уряду до завершення процедури обрання нового лідера Лейбористської партії.
Раніше британські медіа вже прогнозували такий сценарій. Після різкого падіння популярності уряду та посилення внутрішньопартійної критики позиції Стармера ставали дедалі слабшими.
«Стармер заявив, що піде у відставку, а новий лідер має очолити уряд до вересня».
Чому тиск на прем’єра посилився
Ключовим ударом для Стармера стала перемога його політичного суперника Енді Бернема на додаткових виборах до парламенту. Після цього в Лейбористській партії різко активізувалися розмови про зміну лідера.
Бернема вже називають одним із головних претендентів на посаду нового лідера лейбористів. Його повернення до парламенту посилило відчуття, що партія шукає нового обличчя перед наступним етапом політичної боротьби.
«Непопулярне тріо»: Британія, Франція і Німеччина
Відставка Стармера стала ще одним прикладом ширшої проблеми європейських лідерів. У Британії, Франції та Німеччині керівники стикаються з падінням рейтингів, внутрішньою критикою і тиском опозиції.
- Кір Стармер залишає посаду після кризи всередині Лейбористської партії;
- Еммануель Макрон наближається до завершення президентського терміну у Франції;
- Фрідріх Мерц у Німеччині стикається з падінням популярності на тлі зростання підтримки опозиційних сил.
У росії це часто використовують як аргумент проти переговорів із європейськими лідерами. Їх намагаються зобразити «кульгавими качками», які нібито не здатні ухвалювати довгострокові рішення щодо України.
Що це означає для України
Водночас курс європейських країн щодо України визначають не лише окремі політики, а ширший консенсус еліт. Саме тому Британія навіть після кількох змін урядів з 2022 року не змінила базовий вектор: підтримка Києва і стримування росії залишалися частиною державної політики.
Однак внутрішні проблеми не минають без наслідків. Європейців дедалі більше хвилюють міграція, економіка, соціальні витрати та ціни. На цьому тлі допомога Україні й збільшення військових бюджетів стають темами політичної боротьби.
Саме тому урядам складніше пояснювати виборцям нові витрати на оборону, підтримку Києва чи посилення військово-промислового комплексу.
Європейський консенсус і його межі
Низька підтримка урядів також ускладнює будь-які різкі кроки, які можуть наблизити пряме зіткнення з росією. Йдеться, зокрема, про ідеї відправлення військових контингентів або миротворців в Україну без згоди москви.
Для таких рішень потрібна міцна суспільна підтримка, якої нинішнім європейським елітам бракує. Саме тому розмови про «підготовку до війни з росією» та «миротворців в Україні» поки що переважно залишаються політичним і інформаційним сигналом.
Для України головний ризик полягає не в миттєвій зміні курсу Лондона, Парижа чи Берліна, а в поступовому звуженні простору для нових рішень. Чим слабші позиції урядів, тим важче їм нарощувати допомогу Києву та військові витрати.
Ми також писали на цю тему: Непопулярне тріо: як проблеми Стармера, Макрона і Мерца впливають на Україну
Джерело: Reuters, Associated Press, The Guardian