Матеріал The Economist про конфлікт між міністром оборони Михайлом Федоровим і Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським в Україні подали переважно як історію про можливу відставку генерала. Водночас в оригіналі значна частина критичних запитань стосувалася самого міністра, його реформ, політичних амбіцій та оборонних закупівель.
Як змінили головний акцент
13 липня, за два дні до голосування за новий склад уряду, The Economist опублікував матеріал про суперечності між Федоровим і Сирським.
В оригіналі йшлося не лише про Головнокомандувача. Видання також аналізувало перші пів року роботи міністра, вразливість його реформ та сумніви щодо запропонованої моделі управління армією.
В українських переказах головним героєм зробили Сирського, а матеріал перетворили на історію про його можливе звільнення.
«Той самий текст. Інший підмет. Це не помилка перекладу — це редакційне рішення».
Особливо важливо це виглядало на тлі розмов про можливе висунення Федорова на посаду прем’єр-міністра.
Чому армія не працює як застосунок
Однією з центральних тез стала нібито протидія генералів реформам. Водночас військові наголошували, що фронту потрібні ресурси негайно, бойовий досвід необхідно враховувати, а великі зміни — ретельно прораховувати.
The Economist навів порівняння: чи можна довірити штурвал літака людині, яка все життя керувала магазином. Сенс цієї метафори полягає не у військовому снобізмі, а у різниці між забезпеченням системи та безпосереднім управлінням нею.
Армію неможливо оновити за логікою мобільного застосунку. Невдалу версію програми можна відкликати, а помилка у військовому рішенні може призвести до втрати людей, позицій і стратегічних можливостей.
«У софту ціна помилки — гроші й репутація. У військової системи вона незворотна».
Хто створював дронову стратегію
Федоров, за даними The Economist, заявляв, що без його екстрених рішень щодо дронів операція з ізоляції Криму була б неможливою.
Проте стратегія дальніх ударів формувалася ще до його приходу в Міноборони. Сили безпілотних систем створили у 2024 році, а реалізація кампанії стала одним із завдань СБС під командуванням Роберта Бровді.
Закупівля безпілотників є важливою частиною забезпечення, але вона не дорівнює створенню бойової операції. Вибір цілей, розвідка, координація та визначення стратегічної мети належать до військового планування.
«Закупівля — це не операція. Дрон — засіб, операція — мистецтво».
Водночас дронові досягнення не можна приписувати лише Сирському. Brave1 створювала Мінцифра, СБС з’явилися за указом президента, а технології розвивали військові, інженери, виробники та волонтери.
Політична роль міністра
The Economist також зазначав, що міністр оборони виконує роль головного менеджера президента з виборів. Далі повідомлялося, що 12 липня Федорова називали серед трьох можливих кандидатів на посаду прем’єр-міністра.
Це перетворює дискусію з технічної на політичну. Виникає запитання, чи може Міноборони під час великої війни використовуватися як майданчик для побудови особистого рейтингу.
«В армії не може бути політичних амбіцій. Силові сфери — не старт політичної кар’єри».
За чотири з половиною роки повномасштабної війни Сирський не фігурував у політичних розкладах. Це не звільняє його від критики, але демонструє різницю між військовою службою та формуванням публічного образу.
Що означають 300 мільярдів
Однією з найбільш резонансних цифр стали 300 мільярдів гривень перевитрат, які нібито виявив аудит, ініційований міністром.
Однак із 2023 року оборонні закупівлі належать до сфери відповідальності Міноборони. Державний оператор тилу й Агенція оборонних закупівель підпорядковуються міністерству, тоді як Генштаб лише визначає потреби.
Тому виявлені перевитрати потребують пояснень передусім від системи закупівель. Суспільству мають показати результати аудиту, структуру витрат та відповідальних осіб.
Окремі запитання викликає використання коштів, передбачених на грошове забезпечення військових, для термінової закупівлі дронів.
«300 мільярдів або показують, або не називають. Аудит без оприлюднених результатів — це не аудит. Це заголовок».
Чому внутрішній конфлікт небезпечний
Кадрова криза, нестача людей у піхоті та випадки самовільного залишення частин залишаються реальними проблемами. Водночас внесок Федорова у цифровізацію та розвиток дронового напряму також не можна заперечувати.
Сирський не є недоторканним для критики. Рішення щодо Бахмута та Курської операції ще довго обговорюватимуться військовими й суспільством.
Проте президент, міністр оборони та Головнокомандувач не повинні перетворюватися на конкуруючі політичні центри. Під час війни їхня спільна мета — захист держави, а не боротьба за рейтинг і вплив.
«Ми в одному літаку. Він над лінією фронту. І він або долетить увесь, або не долетить ніхто».