[{"data":1,"prerenderedAt":-1},["ShallowReactive",2],{"article-rosiiany-tut-chuzhi-tse-ne-ikhnia-voda-istoriia-khersontsia-vereshchaky-iakyi-liubyv-rybalyty-a-stav-heroiem-ukrainy":3},{"news":4,"breadcrumbs":16},{"id":5,"title":6,"content":7,"image":8,"resource":9,"url":10,"news_category":11,"created_at":12,"views":13,"slug":14,"tags":15},492879,"Росіяни тут чужі, це не їхня вода. Історія херсонця Верещаки, який любив рибалити, а став Героєм України","Про таких, як 45-річний Герой України Володимир Верещака з Херсона, відомий інженер і картограф XVII cтоліття Гійом де Боплан писав так: живуть фактично на воді в оточенні комарні, рибалять; а коли в їхні володіння приходять чужинці, граються з ними в густих плавнях у кота й мишку. Такими були спостереження француза за життям козаків на Дніпрі.\n\nДо приходу ворога на Херсонщину 2022 року Верещака жив так, як більшість людей у його краї: рибалив, їздив човном на дачу, працював. Відтак, переживши російську окупацію Херсона, став матросом в 34-ій бригаді морської піхоти \"Борисфен\". Головною специфікою його роботи було перевезення вантажів, особового складу по Дніпру в надскладних умовах.\n\nВлітку цього року Володимир Верещака з жартівливим позивним \"Браконьєр\" отримав звання Героя України. На даний момент він – єдиний, хто має таку нагороду в бригаді \"Борисфен\".\n\nПісля понад 100 бойових виходів, зазначає Верещака, голлівудські блокбастери важко сприймати всерйоз. Та й дивитися їх немає бажання.\n\n\"Бо я сам ніби опинився в цьому кіно в ролі одного з головних героїв\", – каже він.\n\nЦього року матрос Володимир Верещака став також лауреатом премії УП100, церемонія якої відбудеться 26 листопада. В інтерв'ю \"Українській правді\" Герой України розповів про дніпровські хащі, зв'язок із козацькою історією, магію великої води та зустрічі з ворогом.\n\nВсе своє життя я на великій воді. Дніпро – моя рідна стихія.\n\nПрактично всі, хто мешкає в Херсоні на прибережці (у прибережних районах – УП), з дитинства на човнах. Можна сказати, що я на моторках практично з 5-ти років. Як тільки мене малим посадили всередину, так все пішло-поїхало. Ми з дідом постійно каталися на риболовлю, ходили плавнями. Я знаю тут кожен очерет.\n\nЄ такі протоки, канали, дороги, які з дрона не видно. Ніби вони й не існують зовсім, але насправді там є (усміхається).\n\nІноді до мене звертаються за додатковими консультаціями. Запитують, на які ділянки потрібно звернути особливу увагу. Я знаю, як і де можна пройти так, щоб завдання виконати по максимуму.\n\nЩо таке життя у Херсоні, біля води? Щоб ви розуміли: це коли ти живеш на одному березі, а навпроти, на іншому, знаходиться дача.\n\nЗ'їздити у нас на дачу – це все одно, що вам до магазину сходити. Тільки у нашому випадку – поїхати човном. Раніше, до війни, повсякденною була ситуація, коли хтось з рідних дзвонить: \"Алло, нам потрібно те й те\". \"Добре\", – кажу. Зібрав усе, стрибнув у човен і за кілька хвилин – уже на дачі.\n\nУ нас тут такі місця є – як окреме селище, містечко, яке можна порівнювати з Венецією. Така собі курортна зона зі своїм транспортом, водним таксі, магазинчиками. Дістатися туди можна було переважно по воді, і лише на одній невеликій ділянці – машиною. Це було таким продовженням міста, лише через річку, на островах.\n\nВостаннє я був на нашій дачі за кілька днів до початку повномасштабки. Так вийшло: поїхав на риболовлю, а за день сюди прийшла війна.\n\nЯ народився 1981 року. Союз розвалився, коли я закінчував молодшу школу, і тоді нової шкільної програми як такої ще не було. Якийсь час нас продовжували навчати ще за старими, совдепівськими підручниками. Лише у середніх класах потихеньку почали з'являтися нові, незалежної України.\n\nІнформація про козацьку історію Херсонщини, про Великий Луг на початку 90-х була епізодичною, поверховою. А потім її ставало дедалі більше, і кожен міг за бажання дізнатися щось нове.\n\nТепер, після початку великої війни, цей зв'язок з історією у Херсоні відчувається на всі сто відсотків. Росіяни тут чужі. Це не їхня земля і не їхня вода.\n\nМаю тут одне місце, яке дуже щільно історично пов'язане з козацькими морськими походами, чайками, висадками, засідками, набігами. У документальних джерелах читав, що саме з цього місця вискакували, атакували ворога, а потім зникали. У часи, коли не було дронів, це виглядало так, ніби козаки виникали нізвідки й зникали в нікуди. Хоча й сьогодні таке іноді тут трапляється (усміхається).\n\nКоли я починав бойові виходи в тому секторі, де майже те саме відбувалося кілька століть тому, думав: \"О, прикольно як!\". Але згодом усе це, як і війна, стало звичною справою, роботою: сів у човен – поїхали.\n\nНіколи не думав, що буду професійним військовим, служитиму в морській піхоті. Але так вийшло, коли час настав. Треба – значить, треба.\n\nКоли ти херсонець, морська тема постійно присутня у твоєму житті. У нас був клуб юних моряків, куди я ходив чотири роки. Там навчали будь-яким базовим нюансам: навігації, технічним навичкам. Багато пацанів із мого району також ходили туди. Хтось потім потрапляв у мореходку.\n\nУ Херсоні свого часу активно розвивалися такі види спорту, як веслування, вітрильництво. Працювало багато спеціалізованих спортивних шкіл, секцій. Куди хочеш, туди і йди. Тільки ледачий у нас не займався всім цим.\n\nПід час окупації в 2024 році я залишався у Херсоні. Можна сказати, що трохи \"партизанив\", тримав зв'язок з нашою стороною. А після визволення міста розпочалися виходи Сил оборони на лівий берег. Виникла гостра потреба в людях, які можуть як мінімум керувати водними видами транспорту. Ну а якщо ще й місцеві, які чудово орієнтуються в цих краях, то такі були на вагу золота.\n\nКоли мене викликали до військкомату, дізналися, хто я і що вмію, то врешті-решт вирішили залишити мене в рідній стихії. Я сів у човен і поїхав працювати.\n\nКолись я рахував кількість своїх виходів, а потім перестав. Їх точно більше ста.\n\nПісля того, як опинився на службі, основним моїм завданням стала доставка вантажів. Наприклад, підвезення продуктів та БК – все те, що тепер вже закидають дронами. Серед інших місій: евакуація поранених, заміна особового складу під час ротацій, розвідка нових місць висаджування. Підходи, відходи – така специфіка.\n\nНайскладніше полягає в тому, що коли знаходишся на відкритій воді, сховатися нема де. Коли вздовж Дніпра треба йти кілометрів зо 10, сховатися в разі атаки можна хіба що під водою (сміється).\n\nМаксимальна відстань від точки виходу, на якій доводилося працювати – 10–15 кілометрів. Максимальна швидкість – близько 80 км\u002Fгод. Вона залежить від місця та обстановки. Часто буває так, що чим тихіше їдеш, тим краще.\n\nБула в мене якось ситуація: довелося в таку глухомань, у такі нетрі залізти… Все так швидко сталося, що кацапи не могли нічого зрозуміти. Потрібно було пацанів вивезти, які довго сиділи на позиції на прострілюваній території. Я підскочив і швидко поїхав.\n\nПотім уже дивився трансляцію (з дрона – УП): кацапи стріляли за фактом абикуди, накривали просто площею, бо не розуміли, звідки човен вискочив і куди пішов. Судячи з картинки, я працював, так би мовити, у киплячій воді. Вона вирувала від розривів.\n\nУ такі моменти намагаєшся діяти автоматично, за відпрацьованою схемою. Треба зайти, всіх забрати, негайно вийти. Головне – досконало знати місцевість, розуміти особливості обстрілів і тактику противника, щоб уникнути прямих влучань.\n\nЯкщо подивитися на карти, багато чого позначено зеленим кольором у районі Херсона. Але насправді не факт, що в цьому секторі є земля. Можливо, там є лише крихітний клаптик суходолу, а решта – це просто заплави та очеретяні зарості. А відстань до великої землі може сягати десяти кілометрів. Це досить велика відстань, враховуючи заплави та болота.\n\nЯкщо росіяни наважуються йти, то роблять це невеликими групами. Серед них багато обормотів, яких змусили воювати, або таких, що пішли через безвихідь. Але є також і дуже добре навчені. Не можна недооцінювати ворога.\n\nУ мене бували зорові контакти з росіянами, звісно. Одного разу, коли я сидів на лівому березі, на спостережному пункті, вони їздили повз мене на своїх човнах, приблизно за 15 метрів. Вони говорили між собою: \"Обережно, уважно! Усі бережіть спину!\".\n\nЯкось мені довелося застосувати вогнепальну зброю. Але я стріляв у напрямку звуку. Почув якийсь рух під час висадки і зробив кілька пострілів. Але часу розбиратися далі не було, бо мої функції інші: швидко виконати свою роботу і піти.\n\nПісля підриву росіянами Каховської ГЕС не так уже й багато чого змінилося в районі Херсона. Глобальних якихось змін у ландшафті я не бачу.\n\nНу, десь змінилася глибина, мілини перемістилися. А десь містки знесло. У деяких місцях доводиться їздити обережно, по пам'яті, щоб не напоротися на якісь залишки опори, на труби, яких не видно.\n\nСьогодні зміни відбуваються в основному через те, що тут мало руху по воді (немає судноплавства, яке відроджували на Дніпрі, та активної риболовлі – УП). А ще через бойові дії багато риби пішло. Залишилися переважно карась, щука, окунь.\n\nАле при цьому трапляється така риба, яку я востаннє ловив, коли маленьким був: жерех, наприклад, або тарань. Раніше був активний вилов і на якомусь етапі ці види практично перестали зустрічатися. А тепер знову трапляються рибалкам. Є такі відчайдушні хлопці, які продовжують рибалити.\n\nТим, хто не був у Херсоні після вторгнення росіян, неможливо пояснити, як тут тепер. Щоб це зрозуміти, треба побувати в місті, все самому побачити.\n\nЯкщо брати по-старому, Дніпро у нас – лінія розмежування. Але за фактом весь Херсон із річкою та плавнями – дуже широка, суцільна така лінія фронту, де все під постійним прицілом.\n\nЯкщо чесно, навряд чи я міг би довго жити десь, де немає Дніпра, як у нас у Херсоні. Велика вода дає відчуття свободи. Вона дає простір, де немає висоток, штучних обмежень. Вона допомагає забувати про погане.\n\nЯ часто уявляю, як тут на воді, на наших плавнях і за ними нарешті немає ворога. Коли стою на березі, згадую, як будь-якої миті можна було застрибнути в човен і їхати, куди заманеться. Без думок про те, що над головою з'явиться дрон або ще щось по тобі прилетить.\n\nСьогодні нормального доступу на дачу, де я проводив дитинство, відпочивав у довоєнні роки, у мене немає. Та й того будинку фізично не існує. Хата розбомблена, залишилися тільки купа цегли та фундамент – от і все. Я бачив їх з дрона. Не доїжджав до своєї дачі метрів 150–200 під час завдань.\n\nСьогодні я продовжую служити в рідному місті. І часто згадую про найприємніше, що може бути в моїх виходах – про моменти, коли довозиш пацанів додому.\n\nКоли витягуєш їх у найважчих бойових погодних умовах. Забираєш з-під обстрілів і в таких ситуаціях, коли здається, що витягнув квиток в один бік. Але в результаті доставляєш побратимів на берег і передаєш, так би мовити, в руки їхніх дружин, дітей, близьких.\n\nСправа зроблена, робота закінчена, всім добре.\n\nКомпанія Anthropic, яка розробила модель штучного інтелекту Claude, вийшла на біржу. Чому їй вдалося здійснити рекордне розміщення на фоні розпродажу акцій ШІ-компаній?\n\nКомпанія Anthropic, яка розробила модель штучного інтелекту Claude, вийшла на біржу. Чому їй вдалося здійснити рекордне розміщення на фоні розпродажу акцій ШІ-компаній?\n\nВикористання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на \"Українську правду\" не нижче третього абзацу.\n\nБудь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на \" Інтерфакс-Україна\", суворо забороняється.\n\nМатеріали з плашкою PROMOTED та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, висловлені в цих матеріалах. Матеріали з плашками СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені в цих матеріалах.\n\nРедакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.\n\nЗасновник проекту: Георгій Гонгадзе, Головний редактор: Севгіль Мусаєва, Редактор-засновник: Олена Притула, E-mail редакції: editor@pravda.ua\n\nCуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02280.\n\nАдреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А. Телефон: +380 95 641 22 07","rosiiany-tut-chuzhi-tse-ne-ikhnia-voda.jpg","focus","https:\u002F\u002Ffocus.ua\u002Fworldfun\u002F756835-aviakompaniya-qantas-samyy-dlinnyy-v-mire-reys-budet-dlitsya-20-chasov","Війна в Україні","2026-11-20 08:18:58.831626",607,"rosiiany-tut-chuzhi-tse-ne-ikhnia-voda-istoriia-khersontsia-vereshchaky-iakyi-liubyv-rybalyty-a-stav-heroiem-ukrainy",[],[17,20,22],{"name":18,"url":19},"Головна","\u002F",{"name":11,"url":21},"\u002Fcategories\u002Fwar-in-ukraine",{"name":6,"url":23},"\u002Farticle\u002F492879"]