Російські війська перевели бойові дії у більш активну фазу та тиснуть одразу на кількох ділянках фронту. Головний задум Москви на найближчі місяці — створити умови для боїв за Слов’янськ і Краматорськ через тиск на Покровський, Костянтинівський, Лиманський та суміжні напрямки.
Донеччина як центр російського задуму
Із середини березня армія РФ активізувала наступальні дії на значній частині фронту. Водночас проводити великі штурми по всій лінії зіткнення російські війська не здатні, тому зосереджують сили на кількох пріоритетних ділянках.
Найважливішою ціллю для окупантів залишається Донеччина. Йдеться насамперед про створення передумов для подальшого наступу на Слов’янськ і Краматорськ, які РФ намагається охопити з кількох боків — через Покровськ, Костянтинівку, Лиман, а також зі східного флангу.
“Наразі в зоні відповідальності угруповання військ “Схід” ми фіксуємо найбільше боєзіткнень саме в районі Покровська та Костянтинівки. Противник не зможе проводити жодних масованих атак на інших напрямках, доки стоїть Покровськ та Мирноград”, — заявив речник угруповання військ “Схід” Григорій Шаповал.
За цією логікою російське командування намагається одночасно тиснути із заходу, півдня, півночі та сходу. Але на практиці лише частина цих задумів має ознаки просування, тоді як на інших відтинках окупанти застрягли на підступах до ключових міст.
Лиман і Костянтинівка: ставка на малі штурмові групи
На Лиманському напрямку, зокрема в районі Борової, російські війська намагалися повернутися до механізованих штурмів. Після втрат ця тактика знову поступилася дрібним піхотним групам, мотоциклам і спробам просочування в українську оборону.
“Маневрені, механізовані наступальні бліцкриги з боку росіян дорого їм коштують. Тому вони обрали тактику, яка полягає в тому, щоби погіршити спроможності до ротацій нашого особового складу за рахунок саме цих малих штурмів. Людей вони не рахують”, — сказав речник 3-го армійського корпусу Олександр Бородін.
Схожа картина і на підступах до Костянтинівки, де оборону тримають підрозділи 11-го армійського корпусу. Там противник намагається заводити невеликі групи у забудову, щоб закріпитися на околицях і перевести бої в міський формат.
“Ті терміни, які вони для себе запланували, можна помножити на N місяців. Якщо вони будуть проводити активні штурмові дії і кинуть на захоплення Костянтинівки всі засоби — то, може, щось і вийде, але не раніше, ніж у жовтні”, — зазначив речник 11-го армійського корпусу Дмитро Запорожець.
Костянтинівка і Лиман залишаються двома ключовими вузлами для всієї російської кампанії на цій ділянці. Поки ці міста тримаються, наступ на Слов’янськ і Краматорськ не може перейти у повноцінну фазу.
Південь і спроби розширити тиск
Другим важливим напрямком для РФ є район стику Дніпропетровської та Запорізької областей. Там російське командування перекидає додаткові сили, зокрема підрозділи морської піхоти та бронетехніку, щоб зупинити дії Сил оборони і нав’язати власний темп боїв.
“120-а дивізія отримає до 50 танків, близько 4,5 тисячі особового складу, до 150 бронемашин і до 150 одиниць іншого озброєння та військової техніки. Вони готуються до того, що ця дивізія буде діяти в напрямку населеного пункту Покровське Дніпропетровської області”, — повідомив речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин.
Окремо противник посилює Гуляйпільський та Оріхівський напрямки. Там фіксується висока інтенсивність вогню і підготовка штурмових дій поблизу Оріхова, де окупанти намагаються підвести сили ближче до переднього краю.
На півночі російські війська продовжують спроби створити так звану буферну зону в прикордонні Сумської та Харківської областей. Але йдеться не про суцільний контроль, а радше про окремі локальні вклинення без стратегічного результату.
“Вони, безумовно, будуть намагатися виконати це завдання. Але ризиків, що вони досягнуть якихось успіхів в цьому під час весняно-літньої кампанії, практично немає”, — наголосив речник Угруповання об’єднаних військ Віктор Трегубов.
Чи є в РФ ресурс для прориву
Попри масштабні наміри, російський наступ уже впирається в системні обмеження. Серед них — значні втрати, виснаження техніки, проблеми з управлінням та нездатність вести однаково інтенсивні штурми на всіх напрямках.
Українські Сили оборони посилили аеророзвідку, виявлення переміщень та контроль тилових маршрутів противника. Це ускладнює підготовку великих механізованих атак і змушує РФ знову покладатися на тактику виснаження малими групами.
Оцінки щодо наміру Кремля вийти на адміністративні межі Донецької області до кінця року зберігаються. Але нинішня динаміка боїв свідчить: загроза серйозна, фронт під тиском, однак ознак швидкого оперативного прориву російських військ наразі немає.