Російський ув’язнений, який погодився на військовий контракт після тиску в колонії, заявив, що обіцянки вербувальників про гроші та «будівельні роботи» виявилися брехнею: замість цього його кинули на передову, де колишніх зеків використовують як витратний матеріал.
Що обіцяли в колонії
За словами російського полоненого, вербування в колоніях супроводжувалося тиском з боку адміністрації та кримінальних структур. Засудженим обіцяли високі виплати, нормальне забезпечення та нібито безпечну роботу далеко від передової.
Йому говорили про 2 мільйони рублів, але фактично він отримав лише 400 тисяч. Ці гроші, за його словами, довелося витратити на власне обмундирування, адже обіцяне забезпечення не відповідало реальним потребам на фронті.
Окремо вербувальники переконували, що колишні ув’язнені займатимуться будівництвом, розбором завалів або іншими тиловими роботами. Натомість після підписання контракту їх відправили на полігон, де навчали стріляти та пересуватися окопами.
Як ув’язнених кидали на штурми
Після короткої підготовки новобранців, зокрема колишніх засуджених, почали використовувати у штурмах. За словами полоненого, їх фактично відправляли вперед як «м’ясо» — без належної підтримки, води, знеболювальних і шансів на евакуацію у критичній ситуації.
Він описує схему, за якою солдатів змушували йти через невідомі або заміновані ділянки. За їхнім рухом спостерігали дистанційно, фіксуючи маршрут на відео. Якщо людина виживала, цей шлях могли використовувати інші підрозділи. Якщо підривалася — командування отримувало інформацію про небезпечну ділянку ціною її життя.
- обіцяні тилові роботи замінили передовою;
- обіцяні виплати виявилися значно меншими;
- обмундирування довелося купувати самостійно;
- за провини солдатів били по обличчю;
- пораненим наказували «терпіти» без належної допомоги;
- людей використовували для проходу через небезпечні ділянки.
Що він побачив на фронті
Полонений стверджує, що втрати серед таких новобранців були величезними. За його словами, на полях залишалися тіла російських військових, зокрема молодих хлопців 19–21 року, які гинули, не встигнувши зробити жодного пострілу.
«Я бачив багато мертвих росіян: вони просто лежать у полі, вже всі жовті, всі згнили. Тобто ми просто йдемо в тих місцях, де хтось ще не йшов... ти це поле проходиш... а там просто як м’ясо».
За його словами, ставлення командирів було жорстоким навіть порівняно з колонією. Солдатів били за найменші порушення, а скарги на стан здоров’я або відсутність води й медикаментів ігнорували.
Полон і звернення до інших зеків
Російська пропаганда намагалася переконати солдатів, що український полон означає тортури. На полігонах їм показували ролики про нібито виколювання очей і катування. Сам полонений назвав це «інформаційною нісенітницею».
Він розповів, що залишив зброю та рацію, вийшов до зруйнованого села і підняв руки перед дроном. Після цього його забрали українські бійці. За словами чоловіка, йому дали воду, чай і надали необхідну допомогу.
«Я вдячний бійцям “Скелі” за те, що вони залишили мені життя. Я більше ніколи не візьму зброю проти України або будь-якої іншої держави».
Головний висновок, який він адресує іншим засудженим у росії, — не вірити обіцянкам вербувальників. За його словами, тюрма дає більше шансів вижити, ніж контракт, який може завершитися смертю на мінному полі або повторною відправкою на найнебезпечніші ділянки фронту навіть після можливого обміну.
Ми також писали на цю тему: 425 ОШП «Скеля» взяв у полон окупанта за допомогою дрона під Покровськом.