Командир взводу 425-го окремого штурмового полку «Скеля» розповів про бої за Тернове, нічні штурми, роботу FPV-дронів та найнебезпечніший етап — вихід на ротацію під постійним контролем російських безпілотників. Боєць також поділився історією поранення та атмосферою братерства всередині підрозділу.
Як штурмували Тернове
Боєць 425-го ОШП «Скеля», який перебував у Терновому з кінця січня до середини квітня, розповів про методичне звільнення населеного пункту. За його словами, українські штурмові групи заходили до села переважно вночі на бронетехніці, що дозволяло застати російських окупантів зненацька.
Підрозділи просувалися поступово, зачищаючи позиції противника буквально «хата за хатою». Після штурмів бійці одразу закріплювалися у будівлях та організовували оборону.
«Працювали як одне ціле. Постійно був зв’язок із КСП і між групами», — розповів командир.
Основна зачистка Тернового тривала близько тижня. Під час операції українські військові активно використовували дані радіоперехоплень, інформацію від полонених та навіть карти у телефонах ліквідованих окупантів.
Роль FPV-дронів і розвідки
Ключову роль у боях за Тернове відігравали безпілотники. Саме дрони допомагали виявляти переміщення російської піхоти, коригувати артилерію та знищувати ворога.
- FPV-дрони атакували піхоту та техніку противника;
- розвідувальні «Мавіки» контролювали переміщення ворога;
- «бомбери» змушували окупантів залишати укриття;
- артилерія працювала по координатах із дронів.
За словами командира, якщо російські військові ховалися у підвалах чи будівлях, по них починали працювати ударні безпілотники, змушуючи вибігати під вогонь інших позицій.
«Пташки» бачили практично все, що відбувалося навколо села», — зазначив військовий.
Життя та логістика на позиціях
Через постійне спостереження з повітря та знищені переправи постачання по землі стало майже неможливим. Їжу, воду та боєкомплект доставляли важкими дронами типу «Вампір».
Такі скиди відбувалися приблизно раз на три дні. Без безпілотників забезпечення оборони було б практично нереальним.
Бійці жили безпосередньо у будинках, де раніше могли перебувати російські військові. Часто доводилося використовувати трофейні боєприпаси та спорядження.
Водночас, за словами військового, ситуація у російських підрозділах була значно гіршою. Полонені скаржилися на нестачу води та їжі, а також на постійне перебування у підвалах без можливості просування вперед.
Найнебезпечніший етап — «відкат»
Командир назвав вихід на ротацію найважчим етапом бойової роботи. Причиною став тотальний контроль неба російськими безпілотниками.
За його словами, будь-яке переміщення одразу помічали розвідувальні дрони противника, після чого починали працювати FPV-дрони.
«Відкат — це найстрашніше. Тільки виходиш — тебе вже бачать», — пояснив боєць.
Окупанти постійно знищували переправи та контролювали дороги. Через це навіть евакуація поранених ставала критично небезпечною задачею.
Перед кожним переміщенням військові змушені були оцінювати ситуацію в небі та чекати моменту, коли активність ворожих дронів хоча б частково знижувалася.
Трофейний мотоцикл та поранення командира
Під час перебування у Терновому українські військові знайшли покинутий російський мотоцикл із пошкодженою електронікою. Командир власноруч полагодив техніку за допомогою знайдених інструментів.
«Руки ростуть звідки треба», — жартома пояснив він.
Мотоцикл планували використати для виходу з позицій. Однак під час руху техніка наїхала на міну, ймовірно типу «Лепесток», після чого вибухом розірвало передні колеса.
Майже одразу групу помітили російські «Мавіки». Попри так зване «великоднє перемир’я» 12 квітня, по українських військових почали працювати FPV-дрони.
У результаті атаки побратим командира отримав поранення ноги, а сам військовий був поранений уламком у плече.
«Скеля» як одна родина
Командир неодноразово наголошував, що головною силою підрозділу є взаємна підтримка та злагодженість.
За його словами, у «Скелі» командири та бійці діють як одна велика родина. Постійний зв’язок із командно-спостережним пунктом дозволяв оперативно реагувати на загрози та координувати дії навіть у критичних ситуаціях.
«Скеля» — це одна велика сім’я», — підкреслив військовий.
Саме підтримка побратимів та чітка координація допомогли евакуювати поранених після атаки FPV-дронів та зберегти життя бійцям.
Командир також зізнався, що для нього стало несподіванкою висунення на звання Героя України. Водночас головною мотивацією він називає захист рідної землі, сім’ї та близьких від російських загарбників.