Шахед-«Герань» — це дрон-камікадзе іранського походження, який росія масово використовує для ударів по Україні, намагаючись перевантажити ППО дешевими, шумними та далекобійними цілями.
Що таке Шахед-«Герань»
Російські «Герань-2» і «Герань-1» — це локалізовані версії іранських баражуючих боєприпасів сімейства Shahed-136 і Shahed-131. Вони призначені для ураження цілей за заздалегідь заданими координатами та фактично є дронами-камікадзе.
Shahed-136 відомий у російській армії як «Герань-2», а менший Shahed-131 — як «Герань-1». Обидва апарати мають просту конструкцію, поршневий двигун, супутникову навігацію та бойову частину, яка детонує під час зіткнення з ціллю.
Основні характеристики
Shahed-136 / «Герань-2» є більшим і далекобійнішим варіантом. Його довжина становить близько 3,5 метра, розмах крила — приблизно 2,5 метра, стартова маса — близько 200 кг. Бойова частина зазвичай оцінюється у 30-50 кг, швидкість — 150-190 км/год, а дальність у різних джерелах вказують до 1500-2500 км.
Навігація дрона базується на супутникових системах GPS/ГЛОНАСС та інерційному блоці. Двигун — поршневий, із штовхальним гвинтом у хвостовій частині. Запуск здійснюється з направляючої установки.
Shahed-131 / «Герань-1» менший: довжина близько 2,6 метра, розмах крила — приблизно 2,2 метра, маса — близько 135 кг. Його бойова частина оцінюється у 10-15 кг, швидкість — до 185 км/год, дальність — до 900 км.
Як упізнати дрон
Шахед легко впізнати за характерною трикутною формою крила, хвостовим розташуванням двигуна та гучним звуком польоту. Через цей звук, схожий на мопед або бензопилу, українці часто називають такі дрони «мопедами».
«Саме через характерний звук українці часто називають Shahed-136 “мопедом”».
Основні ознаки Шахеда — дельтоподібне крило, двигун у хвостовій частині, штовхальний гвинт, відносно низька швидкість і помітний шум під час наближення.
Як працюють атаки
Зазвичай росія запускає не один дрон, а групи або рої. Апарати стартують із різних районів, летять на малій висоті, змінюють маршрути між областями та намагаються перевантажити українську систему ППО кількістю цілей.
Такі атаки часто комбінують із крилатими або балістичними ракетами. Мета — змусити ППО одночасно реагувати на різні типи загроз і витрачати більше ресурсів на перехоплення.
Сильні та слабкі сторони
Головна перевага Шахеда — низька вартість порівняно з ракетами. Такі дрони простіші у виробництві, мають велику дальність і можуть запускатися масово. Саме кількість часто стає головним фактором небезпеки.
Водночас Шахеди мають і слабкі сторони. Вони летять повільно, створюють сильний шум, залежать від супутникової навігації та є вразливими для мобільних вогневих груп, РЕБ і спеціалізованих засобів перехоплення.
Що всередині дрона
Усередині Шахеда зазвичай розміщені поршневий двигун, паливний бак, блок навігації, автопілот, антени супутникової навігації, бойова частина, акумулятори та електроніка управління.
Сучасні російські «Герані» вже помітно відрізняються від перших іранських Shahed-136. У них змінюють антени, навігаційні блоки, захист від РЕБ, двигуни та схеми наведення. Саме тому українські підрозділи ППО і РЕБ постійно адаптують методи протидії цим дронам.
Ми також писали на цю тему: Дрон «Італмас»: що відомо про дешевший аналог Shahed