Перед стартом Artemis 2 на Сонці стався потужний спалах класу X, що знову поставило питання про безпеку польоту до Місяця. У NASA заявляють: запуску це не заважає, а корабель Orion має відпрацьовану схему захисту екіпажу від радіації у відкритому космосі.
Сонячний спалах перед стартом
30 березня в активній зоні AR4405 зафіксували спалах класу X1.4. Його супроводжував корональний викид маси у бік Землі, а швидкість потоку сонячної плазми сягнула приблизно 1872 кілометрів на секунду.
Попри високі показники, для місії це не виглядає критично. Розрахунки вказують, що хвиля має пройти поблизу Землі ще до запуску ракети, а сам вплив очікується радше дотичний, ніж прямий.
Саме тому можливі геомагнітні збурення 1 квітня не розглядають як перешкоду для старту. Підготовка місії, за оцінкою агентства, триває без відхилень.
Що робитиме екіпаж у разі радіаційної загрози
Artemis 2 має тривати близько 10 днів. На борту Orion полетять Рейд Вайзмен, Віктор Гловер, Крістіна Кох та Джеремі Хансен, і після виходу за межі магнітного поля Землі вони опиняться під прямим впливом космічного випромінювання.
Конструкція Orion сама по собі дає базовий захист. Капсула компактна й щільна: приблизно 5 метрів завширшки та 3,3 метра заввишки, що допомагає зменшити вплив радіації.
Якщо датчики покажуть небезпечне зростання опромінення, екіпаж розгорне імпровізоване протирадіаційне укриття всередині корабля. Для цього астронавти перемістять запаси та вміст відсіків до менш захищених ділянок капсули, а самі займуть більш екрановане місце.
У разі серйозної сонячної події екіпаж може перейти у найтісніші, але найкраще захищені точки капсули — зокрема в нижню частину корабля або до складських відсіків, де рівень екранування вищий.
Такий підхід не усуває ризик повністю, але дозволяє суттєво знизити дозу, яку отримає екіпаж. У космосі це не питання комфорту — це питання витримки конструкції і правильної реакції людей на борту.
Які загрози відрізняють і як їх контролюватимуть
Фахівці розділяють космічну радіацію на два основні типи. Перший — галактичні космічні промені з дуже високою енергією, від яких повністю захиститися вкрай складно.
Другий тип — потік сонячних частинок під час сонячних бур. Саме від нього наявні системи Orion і внутрішнє перепланування вантажу можуть дати практичний захист.
Ці рішення вже перевіряли під час безпілотної місії Artemis 1. Манекени Хельга та Зохар, оснащені сенсорами, показали, що внутрішні органи отримують менші дози випромінювання, ніж зовнішні тканини.
Під час польоту рівень радіації відстежуватимуть шість стаціонарних датчиків HERA в різних частинах капсули. Кожен астронавт також матиме персональний активний дозиметр.
Окремо на борту працюватимуть сенсори M-42 EXT, розроблені в Німеччині. Їхня роздільна здатність у шість разів вища, ніж у попередніх приладів, що дозволяє точніше визначати характер енергетичного випромінювання.
Навіть якщо під час самої місії потужного сонячного спалаху не буде, екіпаж однаково відпрацює розгортання захисного укриття. Це частина підготовки до складніших і триваліших польотів у майбутньому.