[{"data":1,"prerenderedAt":-1},["ShallowReactive",2],{"article-khto-takyi-serhii-lavrov-biohrafiia-bezpryntsypnoho-ochil-nyka-mzs-rosii":3},{"news":4,"breadcrumbs":28},{"id":5,"title":6,"content":7,"image":8,"resource":9,"url":10,"news_category":11,"created_at":12,"views":13,"slug":14,"tags":15},492856,"Хто такий Сергій Лавров: біографія безпринципного очільника МЗС Росії","\n\u003Cp>\u003Cstrong>Сергій Лавров — багаторічний міністр закордонних справ Росії, якого на Заході та в Україні вважають одним із головних рупорів кремлівської пропаганди.\u003C\u002Fstrong>\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>\u003Cstrong>Його кар’єра нерозривно пов’язана з виправданням агресії, запереченням воєнних злочинів і захистом інтересів путінського режиму. У 2026 році 76-річний дипломат і далі очолює МЗС, залишаючись уособленням токсичної російської дипломатії.\u003C\u002Fstrong>\u003C\u002Fp>\n\u003Ciframe width=100% height=\"579\" src=\"https:\u002F\u002Fwww.youtube.com\u002Fembed\u002FG2pM452_RI0\" title=\"От дипломата до мирового изгоя: история Сергея Лаврова\" frameborder=\"0\" allow=\"accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share\" referrerpolicy=\"strict-origin-when-cross-origin\" allowfullscreen>\u003C\u002Fiframe>\n\u003Ch2 id=\"zmist\">Зміст\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cul>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#biohrafiia\">Біографія Сергія Лаврова\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#simia\">Сім’я Сергія Лаврова\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#osvita\">Освіта Сергія Лаврова\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#kariera\">Перші кроки в кар’єрі Сергія Лаврова\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#skandaly\">Скандали Сергія Лаврова\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n  \u003Cli>\u003Ca href=\"#chym-vidomyi\">Чим відомий Сергій Лавров і що відомо про нього зараз\u003C\u002Fa>\u003C\u002Fli>\n\u003C\u002Ful>\n\n\u003Ch2 id=\"biohrafiia\">Біографія Сергія Лаврова\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cp>Сергій Вікторович Лавров народився 21 березня 1950 року в Москві. Його батько — вірменин із Тбілісі (за різними даними, мав прізвище Калантарян або Калантаров), мати — росіянка з Ногінська, яка працювала у сфері зовнішньої торгівлі СРСР. Частину дитинства майбутній міністр провів у дерев’яному будинку поблизу Ногінська, де грав у футбол і хокей. Згодом родина переїхала до столиці.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-442.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Навчаючись у московській школі № 607 з поглибленим вивченням англійської, Лавров здобув срібну медаль. Найбільше його цікавили фізика та математика, тож спершу він збирався вступати до МІФІ. Проте мати наполягла на МДІМО, і син послухався. У студентські роки він підробляв на будівництві Останкінської телевежі, а у вільний час слухав рок і блюз.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Ch2 id=\"simia\">Сім’я Сергія Лаврова\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cp>Офіційно Лавров понад 50 років одружений із Марією Олександрівною — філологинею та викладачкою російської мови. Подружжя познайомилося ще за студентських часів. У 1982 році в Нью-Йорку, де Лавров працював у представництві СРСР при ООН, народилася їхня донька Катерина.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-445.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Катерина навчалася в Колумбійському університеті та в Лондоні. Пізніше вона вийшла заміж за бізнесмена Олександра Винокурова й почала займатися антикваріатом.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-446.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Окрім офіційного шлюбу, журналісти-розслідувачі, роками описували близькі стосунки міністра зі Світланою Поляковою. Її називають «таємною дружиною» Лаврова. За даними розслідувачів, вона їздила з ним у десятки закордонних відряджень і мала вплив у міністерстві. Донька Полякової Поліна Ковальова у 21 рік придбала в престижному районі Лондона квартиру вартістю понад 4 млн фунтів. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну обидві жінки отримали паспорти ОАЕ. У розслідуваннях спосіб життя Полякової та її оточення пов’язують з олігархом Олегом Дерипаскою.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-447.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Ch2 id=\"osvita\">Освіта Сергія Лаврова\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-443.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Після школи Лавров вступив до Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМО) на східне відділення й закінчив його 1972 року. Він опанував англійську, французьку та сингальську мови, а також вивчав мальдівську, що згодом знадобилося на першому закордонному призначенні.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Офіційна біографія називає його освіту блискучою. Водночас критики вважають, що саме МДІМО виховало покоління дипломатів, для яких лояльність до влади завжди важила більше за професійну етику.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Ch2 id=\"kariera\">Перші кроки в кар’єрі Сергія Лаврова\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-438.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Дипломатичний шлях Лавров розпочав одразу після випуску. У 1972–1976 роках він працював у посольстві СРСР на Шрі-Ланці: спершу перекладачем, потім аташе та помічником посла. Далі була робота в управлінні міжнародних організацій МЗС СРСР (1976–1981). Із 1981 до 1988 року він служив у постійному представництві СРСР при ООН у Нью-Йорку, пройшовши шлях від першого секретаря до старшого радника.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Після розпаду Радянського Союзу кар’єра лише пришвидшилася. У 1992–1994 роках Лавров був заступником міністра закордонних справ РФ, а в 1994–2004 роках представляв Росію в ООН. У ті роки він активно блокував західні ініціативи щодо Югославії та Іраку. 9 березня 2004 року Володимир \u003Ca href=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Farticle\u002Fputin-hotuie-litnii-nastup-analiz-zahroz-dlia-ukrainy\">Путін\u003C\u002Fa> призначив його міністром закордонних справ. Відтоді Лавров незмінно очолює відомство і є рекордсменом за тривалістю перебування на цій посаді.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Ch2 id=\"skandaly\">Скандали Сергія Лаврова\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-439.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Кар’єру Лаврова супроводжує низка гучних скандалів. Західні та незалежні російські медіа пов’язують їх із подвійними стандартами, брехнею та корупцією.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Найвідоміший особистий скандал — довгі стосунки зі Світланою Поляковою. За розслідуваннями 2021 року, вона та її родичі користувалися державними ресурсами, літали урядовими бортами й володіли елітною нерухомістю в Москві та Лондоні. Журналісти стверджували, що цей спосіб життя оплачував Олег Дерипаска, інтереси якого Лавров нібито відстоював на міжнародній арені.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Манера міністра спілкуватися не раз викликала обурення. У 2008 році йому приписували грубу фразу на адресу британського колеги Девіда Мілібенда. У 2015 році під час прес-конференції з очільником МЗС Саудівської Аравії мікрофон зафіксував його нецензурну репліку. Західні дипломати, серед них Гілларі Клінтон, описували Лаврова як різкого, непоступливого «антидипломата».\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Після 2014 року, а особливо після 2022-го, він став головним публічним захисником російської агресії. Лавров заперечував присутність російських військ у Криму, називав вторгнення в Україну «спецоперацією зі звільнення», повторював тези про «нацистський режим» у Києві та спростовував масові вбивства в Бучі. У 2022 році його та членів родини внесли до санкційних списків США, ЄС, Великої Британії, Канади й інших країн. У 2026 році він і далі транслює пропагандистські наративи, зокрема передає китайським колегам «доповіді» про нібито фейки щодо Бучі.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Критики вважають Лаврова не дипломатом, а професійним брехуном, який десятиліттями прикриває імперську політику Кремля. На Заході його репутація зруйнована: із «поважного фахівця» початку 2000-х він перетворився на «обличчя зла» і «рупор Путіна».\u003C\u002Fp>\n\n\u003Ch2 id=\"chym-vidomyi\">Чим відомий Сергій Лавров і що відомо про нього зараз\u003C\u002Fh2>\n\n\u003Cfigure style=\"margin:16px 0;\">\u003Cimg src=\"https:\u002F\u002Fvlada.com.ua\u002Fapi\u002Fnews\u002Fimages\u002Fimage-441.webp\" style=\"width:100%;height:auto;\">\u003Cfigcaption style=\"color:#999; font-size:.75rem;\">Підпис\u003C\u002Ffigcaption>\u003C\u002Ffigure>\n\n\u003Cp>Лавров насамперед відомий як найдовговічніший міністр закордонних справ сучасної Росії та головний міжнародний речник путінського режиму. Роками саме його голос лунав в ООН і на переговорах, коли Москва заперечувала очевидні факти агресії, окупації та воєнних злочинів.\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>Станом на жовтень 2026 року 76-річний Лавров залишається на посаді. Він зустрічається з китайськими, турецькими та іншими азійськими колегами, їздить на саміти, зокрема до Баку, і загалом намагається демонструвати «альтернативну» дипломатію Росії. При цьому його риторика щодо України не змінилася: він відкидає будь-які компроміси, звинувачує Київ і Захід та просуває тези про «фейки» й «геноцид російськомовних».\u003C\u002Fp>\n\n\u003Cp>\u003Cstrong>Для багатьох у світі Лавров став символом того, як професійний дипломат може відмовитися від правди заради служби авторитарному режимові. Його шлях показує, що така система винагороджує лояльність і карає за найменший прояв незалежності.\u003C\u002Fstrong>\u003C\u002Fp>","khto-takyi-serhii-lavrov-biohrafiia-bezpryntsypnoho-ochil-nyka-mzs-rosii.jpg","focus","https:\u002F\u002Ffocus.ua\u002Fworldfun\u002F756835-aviakompaniya-qantas-samyy-dlinnyy-v-mire-reys-budet-dlitsya-20-chasov","Політика","2026-11-18 13:37:55.181170",8216,"khto-takyi-serhii-lavrov-biohrafiia-bezpryntsypnoho-ochil-nyka-mzs-rosii",[16,19,22,25],{"name":17,"slug":18}," сергій лавров","sergiy-lavrov",{"name":20,"slug":21},"Біографія","biografiya",{"name":23,"slug":24},"РФ","rf",{"name":26,"slug":27},"політика","politika",[29,32,34],{"name":30,"url":31},"Головна","\u002F",{"name":11,"url":33},"\u002Fcategories\u002Fpolitics",{"name":6,"url":35},"\u002Farticle\u002F492856"]