Хто такий Олексій Гончаренко, біографія скандального депутата та популіста

Олексій Гончаренко — одеський політик-перебіжчик, колишній регіонал, який після Майдану різко змінив риторику, став помітним ютуб-блогером і постійним учасником гучних скандалів. У 2026 році його заяви про необхідність домовленостей з Росією призвели до виключення з фракції «Європейська солідарність» і внесення до бази «Миротворець». Син екс-мера Одеси з Партії регіонів, лікар за освітою, який обрав політику і постійний хайп замість професії.

Зміст

• Біографія Олексія Гончаренка
• Сім'я Олексія Гончаренка
• Освіта Олексія Гончаренка
• Перші кроки в кар'єрі Олексія Гончаренка
• Скандали Олексія Гончаренка
• Чим відомий Олексій Гончаренко. Останні новини про нього

Біографія Олексія Гончаренка

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі. Батьки розлучилися, коли хлопцеві було лише три роки, і він отримав прізвище матері. Дитинство пройшло в портовому місті, де він змінював школи — спочатку №62, потім №35, а закінчив гімназію №2. У підлітковому віці вже підробляв: у 14 років викладав англійську в дитячому садку на Французькому бульварі.

Після школи обрав медицину. У 1996 році, ставши дипломантом олімпіади з біології, вступив до Одеського державного (нині національного) медичного університету на педіатрію за державною формою. Закінчив з відзнакою у 2002 році. Паралельно з навчанням у 1999–2001 роках працював на Одеській станції швидкої медичної допомоги. Проте лікарська кар’єра його не зацікавила — майже одразу після випуску він пішов у політику і громадську діяльність.

Уже в студентські роки Гончаренко проявив інтерес до політичних організацій. Був пов’язаний з молодіжним крилом Партії зелених, а згодом опинився в орбіті Партії регіонів. Цей період пізніше стане одним із головних приводів для звинувачень у опортунізмі: спочатку він підтримував проросійський курс, а після Євромайдану швидко перефарбувався.

Сім'я Олексія Гончаренка

Батько — Олексій Костусєв, колишній міський голова Одеси (2010–2013), член Партії регіонів, доктор економічних наук. Саме зв’язки батька багато хто вважає ключем до швидкого політичного старту сина. Костусєв фігурував у гучних справах, пов’язаних з приватизацією та розкраданнями в Одесі, зокрема щодо аеропорту. У 2025 році його засудили (за різними даними — до реального чи умовного терміну) за масштабні махінації з державною власністю на мільярди гривень.

Мати — Марина Федорівна Гончаренко, працювала в Одеському морському порту, згодом вчителькою в школі №62 і Приморському ліцеї.

Одружений з Ольгою Гончаренко, з якою познайомився ще в медуніверситеті. Має двох синів — Олексія (2006 р.н.) та Кирила. У 2025 році навколо старшого сина спалахнув скандал через його навчання за кордоном під час повномасштабної війни, коли тисячі українців не могли виїхати. Критики звинувачували родину в подвійних стандартах.

Сімейне минуле Гончаренка постійно використовують проти нього: «син регіонала» і «вигодонець батьківських зв’язків» — одні з найпоширеніших ярликів.

Освіта Олексія Гончаренка

Основна освіта — медична. Одеський національний медичний університет, спеціальність «педіатрія», диплом з відзнакою (2002).

Друга вища — російська. У 2002–2005 роках навчався в Академії народного господарства при Уряді Російської Федерації (Москва) за спеціальністю «фінанси і кредит» / «економіка та фінансовий менеджмент». Цей факт критики неодноразово згадували як свідчення ранніх проросійських симпатій і зв’язків.

У 2006 році пройшов стажування за програмою Фонду Джона Сміта у Великій Британії (Парламент, місцеве самоврядування Лутона, Національна асамблея Уельсу).

Медичну практику майже не вів. Освіта стала радше формальним підґрунтям для політичної кар’єри.

Перші кроки в кар'єрі Олексія Гончаренка

Після медицини Гончаренко швидко увійшов у політику. У 2001–2002 роках очолював молодіжну організацію Одеського обласного відділення Партії зелених. Потім працював помічником-консультантом народного депутата в апараті Верховної Ради.

У 2006 році став депутатом Одеської міської ради від Блоку Юлії Тимошенко (за іншими даними — вже з регіональними зв’язками). У 2010–2014 роках — депутат Одеської обласної ради, заступник голови. 14 серпня 2014 року обраний головою Одеської обласної ради (перебував на посаді до листопада).

У 2014 році після Майдану вийшов з Партії регіонів і пішов на парламентські вибори за списком «Блоку Петра Порошенка» (№40). Став народним депутатом VIII скликання. У 2019 році переобрався вже як самовисуванець по округу №137 (Подільський) і приєднався до фракції «Європейська солідарність».

Паралельно активно розвивав особистий бренд через YouTube і Telegram. Став одним із найпомітніших політичних блогерів з сотнями тисяч підписників. Критики називають його класичним популістом, який змінює позиції залежно від кон’юнктури і постійно шукає хайп.

З 2022 року — віцепрезидент, а з січня 2024-го — президент комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та внутрішньо переміщених осіб. Ця міжнародна посада давала йому додатковий майданчик, але й додаткові скандали.

Скандали Олексія Гончаренка

Кар’єра Гончаренка супроводжується постійними скандалами і звинуваченнями в опортунізмі.

Найбільш системне звинувачення — різка зміна політичної орієнтації. До 2014 року він був пов’язаний з Партією регіонів і проросійським курсом. Після Майдану швидко став одним із найгучніших критиків Росії і прихильників Порошенка. Опоненти називають це класичним перефарбуванням.

У 2015 році його критикували за дорогий круїз Карибами під час війни на Донбасі (відео опублікував Анатолій Шарій).

У 2025 році розгорілася історія з «Goncharenko Centre». Журналісти Bihus.Info і активісти «Чесно» звернули увагу, що центри, які позиціонуються як громадські ініціативи, фінансувалися, зокрема, структурами, пов’язаними з Олегом Бахматюком (який сам фігурував у справах НАБУ). Гончаренка звинувачували в піарі за чужі гроші і використанні соціальних проєктів для самопіару.

У 2025 році стався гучний мовний скандал з блогеркою Оленою Мандзюк. Гончаренко подав на неї заяву до поліції за «розпалювання ворожнечі» через дописи про російську мову і навіть погрожував позбавленням батьківських прав. Мандзюк у відповідь назвала його «проросійською твариною». Скандал призвів до бойкоту брендів і широкого обговорення подвійних стандартів політика.

У лютому 2026 року конфлікт з керівником «Укрпошти» Ігорем Смілянським і Тимофієм Миловановим: Гончаренко звинуватив у розкраданнях, ті — у відповідь заявили про політичну рекламу і невідповідність статків.

Найбільший скандал 2026 року розгорівся на початку жовтня. Після масованих ударів по Києву Гончаренко опублікував серію постів, у яких заявив, що Україна «програє війну», втрачає людей, економіку і переговорні позиції. Він запропонував домовлятися з Росією «про все на світі» — від припинення ударів по інфраструктурі, школах, лікарнях і мостах до питань мови, церкви і нейтралітету. Частина заяв сприйнялася як заклик до фактичних поступок і капітуляції.

5 жовтня 2026 року фракція «Європейська солідарність» офіційно виключила його зі свого складу. У заяві партії йшлося, що публічні позиції Гончаренка щодо завершення війни розійшлися з ідеологічними засадами «ЄС». Сам депутат підтвердив виключення.

Наступного дня його внесли до бази «Миротворець» з формулюваннями про «професійного провокатора», «політичного популіста» і дії, спрямовані на деморалізацію суспільства та зрив мобілізації.

Раніше російський суд заочно засудив Гончаренка до 10 років ув’язнення за «фейки» і виправдання тероризму. Сам він це використовував як доказ своєї «проукраїнськості».

Критики постійно нагадують і про батька-регіонала з кримінальним шлейфом, і про фінансування центрів, і про те, що Гончаренко неодноразово голосував проти продовження воєнного стану та мобілізації.

Чим відомий Олексій Гончаренко. Останні новини про нього

Олексій Гончаренко відомий насамперед як постійний генератор хайпу, ютуб-блогер з великою аудиторією і політик, який вміє швидко змінювати позиції. Багато хто вважає його класичним популістом, який будує кар’єру на гучних заявах, скандалах і особистій впізнаваності, а не на системній роботі.

Станом на жовтень 2026 року він уже не є членом фракції «Європейська солідарність». Його заяви про переговори з Росією викликали хвилю засудження з боку колег по парламенту, військових і частини суспільства. Частина експертів вважає, що Гончаренко просто відчуває суспільну втому і намагається зайняти нішу «мирного» політика. Інші прямо називають його дії грою на руку Кремлю і деморалізацією.

Він залишається депутатом і продовжує активну діяльність у соцмережах і ПАРЄ, але політична репутація після жовтня 2026 року серйозно постраждала.