Радянські БМ-21 «Град» досі залишаються важливим інструментом української реактивної артилерії. Попри епоху FPV-дронів, дефіцит боєприпасів і появу HIMARS, ці системи продовжують підтримувати піхоту, бити по скупченнях противника та працювати там, де потрібне швидке масоване ураження.
Чому «Гради» досі потрібні фронту
БМ-21 «Град» створювався як система для масованого ураження великих площ. За кілька десятків секунд одна установка може випустити повний пакет із 40 реактивних снарядів, накриваючи значну ділянку місцевості.
У сучасній війні, де поле бою насичене дронами, така зброя вже не використовується так масово, як раніше. Проте її головна перевага збереглася: «Град» здатен швидко створити потужний вогневий тиск по скупченню піхоти, техніки або району можливого наступу противника.
«Лише за 20 секунд на площу близько 10 гектарів падає 40 реактивних снарядів».
Як змінилася тактика застосування
На початку війни «Гради» часто працювали групами — по дві або навіть по чотири машини одночасно. Згодом через витрати радянських запасів реактивних снарядів і зростання загрози з боку розвідувальних та ударних дронів тактика змінилася.
Тепер кожна установка діє обережніше й автономніше. Машина швидко виходить на позицію, виконує пристрілку, після підтвердження цілі з дрона відпрацьовує залпом і за лічені секунди залишає відкриту ділянку.
Важливою стала дальність боєприпасів. Старі радянські снаряди били приблизно на 20 кілометрів, але сучасніші варіанти дозволяють працювати далі. Це зменшує ризики для екіпажу та дає змогу діставати до важливіших цілей у тилу противника.
Що кажуть артилеристи
Артилеристи 148 окремої артилерійської бригади ДШВ розповідають, що зараз ситуація з боєприпасами стала кращою, ніж у попередні роки. Одна машина за день може відпрацювати кілька повних пакетів.
«За день одна машина може відстріляти 2-3 повних пакета. У попередні роки стільки БК для роботи не було», — каже сержант Олексій «Алекс».
За його словами, «Гради» ефективно працюють по скупченнях піхоти, особливо коли розвідка заздалегідь фіксує ротацію або підготовку противника до штурму.
«Було таке, що у посадку висадилась піхота і нам дали на неї наведення. Командування знало, що саме в цей день о 6 годині ранку у росіян буде ротація, тож ми їх чекали», — пригадує Олексій «Алекс».
Водночас робота екіпажу залишається небезпечною. Машини діють у зоні дронової загрози, тому на них встановлюють засоби РЕБ, використовують детектори БпЛА, антидронові сітки та додаткові способи захисту.
Яке майбутнє у старої системи
Попри вік системи, військові й експерти не списують «Град» із рахунків. Його боєприпаси відносно дешеві, прості у виробництві та можуть швидко масштабуватися. Один реактивний снаряд коштує приблизно як FPV-дрон, але повний залп створює інший за масштабом ефект.
Офіцери бачать перспективу «Градів» у підтримці оборони й наступу, а також у дистанційному мінуванні доріг і напрямків просування противника. Водночас системи потребують модернізації: нового шасі, броньованої кабіни, інтегрованих засобів РЕБ і кращої мобільності.
«Не треба забувати, що високоточна зброя призначена для планових цілей у глибині. А для поточної роботи “Гради” як в обороні, так і в наступі вкрай потрібні», — наголошує офіцер Дмитро «Ворскла».
HIMARS і М270 відкрили для України інший рівень реактивної артилерії, але «Гради» залишаються зброєю ближчої підтримки. Вони потрібні там, де треба швидко накрити укріплення, зупинити штурм або підтримати українську піхоту на передньому краї.
Джерело: Оборонка