4 серпня спливає термін 40-денної операції впливу на Росію, яку президент Володимир Зеленський затвердив для СБУ. Кампанія завдала РФ економічних та інфраструктурних втрат, однак поки немає ознак, що Москва готова змінити свої вимоги або припинити війну на українських умовах.
Що передбачала операція
25 червня Володимир Зеленський повідомив, що затвердив для Служби безпеки України спеціальну 40-денну операцію впливу на державу-агресора. Її метою було створення військового, економічного та психологічного тиску, який мав спонукати Кремль до завершення війни.
«Затвердив Службі 40-денну операцію впливу на державу-агресора заради спонукання до закінчення війни».
Заява пролунала після доповіді керівника СБУ Євгенія Хмари про далекобійні санкції, удари середньої дальності та діяльність Центру спеціальних операцій «Альфа». Завершення визначеного терміну не означає припинення українських атак по російських об’єктах.
Що дали удари по Росії
Одним із головних напрямів операції стали атаки на російські нафтопереробні заводи, нафтобази та паливні термінали. Спочатку вони спричинили дефіцит пального, черги на АЗС та перебої з постачанням у низці регіонів.
Особливо складною ситуація залишалася в окупованому Криму та на інших захоплених територіях України. Там проблеми з паливом поєднувалися з перебоями в електропостачанні та складною логістикою.
Однак початковий шок Росії вдалося частково подолати. Підприємства почали ремонтувати пошкоджені установки, змінювати маршрути постачання та перерозподіляти нафтопродукти між регіонами.
Удари по складах Wildberries та інших логістичних комплексах завдали російському приватному бізнесу великих збитків. Водночас Україна зазнає співставних втрат від російських атак по товарних і поштових складах, АЗС та торговельній інфраструктурі.
Як відповіла Москва
Однією з найсерйозніших проблем для Києва стало посилення морської блокади українських портів. Росія почала активніше атакувати портову інфраструктуру та судноплавство у відповідь на українські удари по російському зерновому й паливному експорту в Чорному та Азовському морях.
Для України робота морських коридорів має критичне значення, оскільки через них експортуються зерно, олія, метал та інші товари. Тому загроза портам може завдати українській економіці більшої шкоди, ніж окремі успішні атаки по російських експортних об’єктах.
Російські війська також нарощують застосування реактивних «Шахедів» і безпілотників типу «Бандероль». Через високу швидкість такі цілі складніше перехоплювати мобільним вогневим групам, що збільшує ризик проривів ППО та нових руйнувань в Україні.
Чого Київ не отримав від США
Не вдалося досягти вирішального результату і на зовнішньополітичному напрямі. Україна досі не отримала необхідної кількості нових ракет-перехоплювачів для систем Patriot, які критично потрібні для боротьби з російською балістикою.
Не було оформлено й домовленості щодо виробництва таких ракет в Україні. Дональд Трамп спочатку допускав передачу ліцензій, але згодом фактично поставив цю перспективу під сумнів.
Зеленський також просуває ідею розширення покриття Starlink на території Росії. Це могло б допомогти українським дронам уражати ракетні пускові установки, однак згода США та компанії SpaceX поки не отримана.
Трамп, імовірно, відмовився від активного тиску на Україну з вимогою виведення військ із Донбасу. Проте Вашингтон водночас не погодився суттєво розширити військову підтримку Києва.
Ситуація на фронті
За 40 днів Збройні сили України не здійснили масштабного наступального прориву, який міг би докорінно змінити переговорні позиції сторін. Надходять повідомлення про українські атаки на південному фронті, але бої продовжуються і робити остаточні висновки зарано.
Російська армія просувається на окремих напрямках, хоча темпи залишаються відносно низькими. Москва витрачає значні ресурси заради обмежених територіальних здобутків, але ситуація для неї поки не стала настільки загрозливою, щоб Кремль був змушений погодитися на поступки.
Паливні проблеми, пожежі на складах і пошкодження НПЗ також не спричинили внутрішньої дестабілізації в Росії. Масштабних протестів або бунтів не сталося, а влада зберігає контроль над ситуацією.
Російський бюджет підтримують високі ціни на нафту, пов’язані з нестабільністю навколо Ірану та Ормузької протоки. Це дозволяє Кремлю продовжувати фінансувати армію й оборонне виробництво.
Які ризики залишаються
Україна продовжує атаки по російських НПЗ, тому новий паливний дефіцит у РФ залишається можливим. Москва поки не створила повністю непроникної системи захисту від безпілотників, а ефективність нових засобів протидії дронам ще не доведена.
Для Кремля ризиком залишається можлива мобілізація. Вона може викликати невдоволення населення, але без неї російській армії доведеться й надалі компенсувати втрати контрактниками за рахунок збільшення виплат.
Узимку Україна потенційно може посилити удари по російській енергетиці. Водночас РФ готується атакувати українські електростанції, підстанції, газову інфраструктуру, системи тепла та водопостачання.
Уже звучать прогнози про найважчу зиму за час повномасштабної війни. Дефіцит ракет для Patriot робить українську енергосистему особливо вразливою до російських балістичних ударів.
Головні підсумки 40 днів
Операція показала, що Україна здатна системно завдавати ударів по цілях у російському тилу. НПЗ, склади, військові підприємства та інші стратегічні об’єкти РФ більше не можуть вважатися повністю захищеними.
Росії доводиться перекидати додаткові засоби ППО, змінювати логістику та витрачати кошти на захист інфраструктури. Це поступово підвищує для Кремля ціну продовження війни.
Проте за підсумками 40 днів Москва не змінила своїх вимог і не продемонструвала готовності припинити бойові дії. Внутрішньої дестабілізації в РФ не сталося, російська армія продовжує наступ, а економіка поки витримує тиск.
Україна також зазнала великих втрат через удари по складах, портах та енергетиці. Київ зміг частково вплинути на позицію Вашингтона, але не отримав необхідного розширення військової допомоги.
Отже, оголошена Зеленським кампанія не дала результату, який уже зараз міг би примусити Росію завершити війну. Водночас вона створила довгострокові загрози для російської економіки та довела вразливість стратегічного тилу РФ.
Обидві країни входять у небезпечний період взаємних атак і підготовки до зими. Теоретично зростання втрат мало б підштовхнути Київ і Москву до пошуку компромісу, однак станом на 4 серпня ознак такого руху немає.